Вегетативний криз: тривожні симптоми і сумні наслідки

Дуже часто вегетативний криз називають терміном «панічна атака», але суть захворювання від цього не змінюється. Це стихійне стан неепілептичного походження, яке виражається поліморфними вегетативними розладами, спровокованими активністю центральних вегетативних структур. Простіше кажучи, це свого роду неадекватний стан організму, яке з`являється при соматичних, психічних, ендокринних порушеннях, а також під дією лікарських засобів. Але в більшості випадків вегетативний криз представляє гостру форму невротичного розладу і супроводжується виразними психічними порушеннями. Таке панічний розлад носить рецидивний характер, тобто систематично повторюється через певний відрізок часу, причому тривалість такого інтервалу залежить від безлічі факторів. За своєю природою психовегетативні пароксизми часто мають спадкову схильність, тобто якийсь елемент генетики, і залежать від дисфункції вегетативних структур.

Яка ж динаміка даної патології? Перш за все, відстежується певна закономірність, що дозволяє чітко окреслити вікову категорію пацієнтів. Так, вегетативний криз частіше спостерігається у жінок, що досягли 20-40 років, причому перші його загострення, по суті, не має вагомих причин. Приступ наростає протягом декількох хвилин і супроводжується комплексом вегетативних порушень: нестачею повітря, тахікардією, болем або дискомфортом в грудині, гіпергідрозом, невгамовним тремором, припливами жару або холоду, почуттям мурашок, запамороченням, нудотою, переднепритомний стан, спазмами в животі, розладом травлення, частим сечовипусканням. Вегетативний криз, симптоми якого надають істотну навантаження і приводять в стресовий стан більшу частину всіх внутрішніх органів, не представляє реальної загрози для життя, проте дуже впливає на психологічний стан. Крім того, для даної патології характерні і істеричні симптоми, зокрема, роздвоєння особистості, марення, божевілля, непритомність, мутизм, почуття відчуженості від світу цього. Іноді вегетативний криз супроводжується запамороченням і іншими вестибулярними порушеннями.

Якщо мова йде про панічному розладі, то слід виділити якусь тенденцію до повторення, оскільки частота несподіваних рецидивів може коливатися від декількох разів на день до пари раз на рік. Від числа повторень припадків у багатьох пацієнтів виникає божевільний страх перед прийдешніми панічними атаками. У хворих починає прогресувати агорафобія, тобто в очікування чергового загострення вони уникають людних місць і як би шукають затишні «кути» для чергового нападу.

Дуже складно діагностувати вегетативний криз, лікування якого також вельми скрутно. Для точної постановки діагнозу необхідно повністю виключити всі серйозні захворювання зі схожими симптомами, наприклад, такі як епілепсія, бронхіальна астма та інші. Також винятку не становлять і психічні патології, серед яких з вегетативним кризом схожі деякі фобії, шизофренія, ендогенна депресія. Після докладного обстеження досвідчений фахівець повинен встановити з хворим приятельські стосунки, щоб достовірно донести до його свідомості суть захворювання, а також пояснити, як можна попередити появу нападів. Найголовніше - донести до пацієнта думка про те, що незважаючи на тяжкість нападів панічної атаки, у нього немає ніяких підстав побоюватися за своє життя, тому що прямої загрози дане захворювання не несе. Також призначається інтенсивна медикаментозна терапія, до складу якої входить прийом таких антидепресантів, як Амитриптилин, Доксепін, Кломіпрамін, Тіанептін, і бензодіазепінів, наприклад, Альпразолам, Лоразепам. Перша фармакологічна група діє дуже повільно і часом супроводжується погіршенням стану, а представники другої фармагруппи починають діяти швидше, але курс подібного лікування слід обмежувати, оскільки вони можуть викликати в організмі сильне звикання. Лікування носить комбінований характер з елементами підтримуючої терапії.

Пацієнт повинен навчитися своєчасно купірувати вегетативний криз, наприклад, таблеткою реланиума під язик, тільки тоді можна скоротити кількість рецидивів і істотно полегшити власний стан.