Антитіла до тиреопероксидази

Тиреоїдна пероксидаза є ферментом глікопротеїнові природи. Цей мікросомальний антиген має найбільше значення в синтезі тиреоїдних гормонів.

У аутоімунному процесі задіяні аутоантитіла до тканин, утворюючим щитовидну залозу. Розлад тиреоїдної функції часто пов`язано саме з ним. Велике значення при цьому мають антитіла до тиреопероксидази.

Найбільш висока їх концентрація виявляється при тиреоїдиті Хашимото. На останніх етапах атрофічних процесів у щитовидній залозі їх рівень знижується, в деяких випадках до невизначених значень.

Антитіла до тиреопероксидази часто виявляються при базедової хвороби. Тривале їх виявлення впродовж патології відноситься до факторів ризику подальшого формування гіпотиреозу.

При схильності до тіреодіта Хашимото у жінок антитіла до тірепероксідазе можуть виявлятися під час вагітності. При їх підвищеної концентрації в перший триместр виникає ймовірність розвитку захворювання після пологів.

Антитіла до тиреопероксидази можуть вказувати і на наявність інших тиреоїдних патологій. До них, зокрема, слід віднести аденоми, зоб, рак щитовидної залози. Крім того, антитіла виявляються і у здорових людей (приблизно у 10% жінок і 5% чоловіків).



Лабораторне дослідження на їх виявлення необхідно проводити незалежно від форми аутоімунного процесу. Не є винятком і цукровий діабет (інсулінозалежний), пернициозная анемія, недостатність надниркових залоз (аутоімунного характеру), червоний вовчак.

Застосування окремих лікарських засобів може спровокувати розвиток гіпотиреозу, який пов`язаний з появою аутоантитіл. До них, зокрема, відносяться, препарати літію, «Аміодарон». Подібний ефект характерний для імуностимулюючої терапії (наприклад, використання Інтерферону).

Визначення антитіл є досить чутливим тестом при виявленні аутоімунного ураження в щитовидній залозі. При цьому більшою мірою діагностичне значення має саме кількісний показник.



Слід зазначити, що встановити наявність аутоімунного захворювання в щитовидній залозі тільки на підставі виявленого підвищеного показника антитіл не можна.

Абсолютними показаннями до дослідження є базедова хвороба, прогноз ризику розвитку гіпотиреозу на тлі ізольованого підвищення концентрації тиреотропного гормону. Крім того, необхідність у проведенні аналізу виникає при аутоімунному тиреоїдиті при первинному гіпотиреозі, а також прогнозі розвитку післяпологового тиреоїдиту у пацієнток з групи ризику.

До відносних показань відносять

- диференціальну діагностику підгострого і аутоімунного (лимфоцитарного) тиреоїдиту на тлі транзисторного тиреотоксикозу,

- діагностику аутоімунної форми на тлі еутиреоїдного дифузного або вузлового зобу,

- прогнозування гіпотиреозу у пацієнтів групи ризику, вагітних на ранніх термінах.

У процесі лікування виявлених захворювань повторне дослідження недоцільно. Це обумовлено тим, що його рівень не володіє прогностичним значенням при діагностованою хвороби.

При наявності ймовірності розвитку аутоімунного захворювання щитовидної залози рекомендовано повторне обстеження в перший і другий рік спостереження в тому випадку, якщо при первинному дослідженні не виявлені антитіла до тиреопероксидази. Норма для здорової людини становить до 35 МО / мл.

Сьогодні не існує науково доведених і обґрунтованих терапевтичних методів при АІТ (аутоімунному тиреоїдиті). Разом з цим, на тлі розвиненого гіпотиреозу, коли антитіла до тиреопероксидази підвищені, лікування захворювання не представляє для лікарів проблеми. Призначається замісна гормонотерапія препаратом «Левотироксин».




» » Антитіла до тиреопероксидази