Остеоартроз кульшового суглоба

Остеоартроз кульшового суглоба є дегенеративно-дистрофічних захворюванням, яке характеризується первинної дегенерацією хряща суглоба з розвитком в подальшому змін поверхні суглоба і крайових остеофитов, що призводить до його деформації.

Захворювання прийнято класифікувати на первинний і вторинний. Генуінний (первинний) остеоартроз тазостегнового суглоба характеризується розвитком дегенеративного процесу на здоровому, нормально функціонуючому до цього хрящі. Це може статися, наприклад, внаслідок підвищеної функціонального навантаження. Захворювання вторинного характеру проявляється дегенерацією вже зміненого хряща. Вторинний остеоартроз кульшового суглоба може виникнути внаслідок травми, остеонекроза, внутрішньосуглобових переломів, метаболічних порушень ендокринного, нервового і судинного характеру, які здатні впливати на фізико-хімічні хрящові властивості або конгруентність поверхні суглоба.

До основної причини розвитку захворювання відносять невідповідність механічного навантаження, спрямованої на хрящову поверхню, і можливостей самого хряща протистояти цьому навантаженні. Це, зрештою, призводить до його деструкції та дегенерації. Такі порушення пов`язані, насамперед, з важкою фізичною працею, що включає в себе часто повторювані стереотипні рухи.

Остеоартроз кульшового суглоба може також виникнути внаслідок гіперрухливості, зміщення осі тіла (порушення статики). Крім того, захворювання може бути наслідком ішемії кістки або спадковості.

Початок захворювання супроводжується появою поверхневої нерівномірності хряща суглоба. Він стає шорстким, сухим, каламутним, втрачаючи свою еластичність і пружність. Розвиток захворювання характеризується растрескиванием і висловленням хряща, що супроводжується оголенням лежить під ним кістки. При цьому відбувається відділення фрагментів, які переходять в порожнину суглоба і утворюють вільні тіла.

Лікування остеоартрозу тазостегнового суглоба має включати в себе не тільки методи, спрямовані на місцевий процес, виявлений в суглобових тканинах, але й заходи, що роблять вплив на весь організм.

Необхідно відзначити, що в практиці не спостерігалося випадків зворотного перебігу захворювання. Однак важливою умовою лікування є діагностування та корекція етіологічних чинників, що призводять до його виникнення. Для пацієнтів, у яких спостерігається остеоартроз тазостегнового суглоба, лікування включає в себе обмеження тривалості ходьби. Хворим також рекомендують чергувати відпочинок і ходіння. Допоміжної терапією є санаторно-курортне лікування.

Частою причиною виникнення остеоартрозу є захворювання шлунково-кишкового тракту, щитовидної залози, цукровий діабет та інші. У цих випадках відбувається порушення обміну речовин, внаслідок чого порушується і харчування хрящової тканини.

Надмірна вага викликає перевантаження суглобів. Тому пацієнтам, для яких характерна повнота, терапевтичні заходи починаються з дотримання дієти. Тканина хряща відрізняється підвищеною чутливістю до нестачі мікроелементів і вітамінів в їжі. У раціоні обов`язково повинні бути присутніми овочі та фрукти, грубі злаки, що містять магній і кальцій, відварене м`ясо, що містить залізо і мідь і, зрозуміло, рибні страви, що містять фтор і фосфор.

При запальних процесах часто призначається диклофенак і його більш сучасні аналоги (найз, мовилося та інші). Однак тривале застосування цих препаратів може викликати серйозні ускладнення через свої побічних ефектів. Максимально знизити токсичний вплив диклофенаку здатна його нова лікарська форма - трансдермальний пластир.