Ціна капіталу: сутність, методи визначення, призначення та сфера використання
Капітал, в економічному сенсі, має на увазі не тільки результат фінансово-господарської діяльності, а й самостійний об`єкт, засіб для збільшення додаткової вартості. Тобто для визначення капіталу як не можна точно підходить вислів «гроші роблять гроші». Як і будь-який засіб для отримання доходу, капітал має свою вартість. Ціна капіталу визначається рядом факторів і фінансових показників.
Під цим терміном розуміють передбачуваний інвестором рівень доходу від вкладення своїх фінансових коштів. Іншими словами, ціна капіталу - це рівень доходу від розміщення капітальних інвестицій, очікуваний інвестором за певний період користування коштами при незмінному рівні ризику капіталовкладення.
Як видно, на вартість капіталу впливають такі фактори, як:
- величина прибутковості від альтернативних інвестицій. Прийнято завжди порівнювати передбачуваний рівень прибутковості капіталовкладення з усередненими процентними ставками за строковими депозитами, комерційних банків в даному регіоне-
- величина ризиків вкладень. Адже за канонами економічної теорії та фінансового менеджменту найбільш низьку ризикованість розміщення коштів має саме банківський сектор, а відповідно - і найнижчий рівень прибутковості інвестицій. Чим вище рівень ризикованості інвестування, тим вище повинна бути ціна капіталу. Тому охочі швидко заробити багато грошей більше ризикують, ніж інвестори, які віддали перевагу невеликий, але стабільний і гарантований дохід від своїх капіталовкладень.
Сама підприємницька діяльність має різні по прибутковості види. Залежно від вибору виду фінансування залежить і ціна капіталу. Наприклад, протизаконні або обмежені види підприємництва гарантують дохід від капіталовкладень, у кілька разів перевищують суму капіталовкладень. Але і рівень ризику непомірно високий, адже може загрожувати навіть кримінальне покарання. Законна підприємницька діяльність приносить стабільний довгостроковий доход, але в менших розмірах.
Середньозважена ціна капіталу визначається в процентному співвідношенні до величини інвестиції з урахуванням часу інвестування і називається дисконтом. Порядок його розрахунку схожий з розрахунком банківської процентної ставки, яка, по суті, теж є дисконт від інвестицій в банківську сферу шляхом передачі прав на управління своїми фінансовими коштами професійному учаснику фінансового ринку - банківській установі.
Професійні гравці ринку - фінансові установи (банки, страхові компанії, фонди взаємодопомоги, кредитні спілки та інші) акумулюють від вкладників (інвесторів) кошти, з яких формують портфелі, де класифікаційною ознакою виступають ціна і структура капіталу. Крім фінансових організацій, інвесторами можуть виступати приватні особи, суб`єкти підприємницької діяльності і їх власники. Ціна капіталу, інвестованого ними, відрізняється за своїми визначальним ознаками: часу, величиною і ризикам.