Що дають вівці-мериноси? Шерсть, і не тільки!

Вівці - це тварини, які дають велику кількість продукції, в тому числі м`ясо, жир, шкіри, сало. Розрізняють тонкорунні, напівтонкорунні і грубошерсті породи тварин. Серед них окремою групою виділяються мериноси, шерсть яких володіє особливими якостями.

Вважається, що мериносові тип худоби даного напрямку з`явився у 2-3 столітті до нашої ери в Передній Азії, звідки пішло його поширення на Захід. На початку 20 століття порода стала активно поширюватися в Австралії, до цього мериноси, шерсть яких дозволяє виробляти найтонші матеріали, успішно розлучалися в Європі. В СРСР на базі місцевих і завезених зразків були створені породи, максимально відповідні для експлуатації в різних регіонах країни.

Всього радянські фахівці вивели близько десятка різних порід, серед яких найбільш відомі Сальська, ставропольська, аськанійськая, радянський меринос, кавказька, алтайська та ін. Усіх тварин об`єднує генетично закладена схильність до додаткового запасу шкіри на шиї (у вигляді декількох звисаючих складок).

Шерсть вівці-мериноса відрізняється найменшим поперечним перерізом (тоніной) волоса, яке відповідно до класифікації не повинно бути більше 25 мікрометрів. У кожної з вищевказаних порід цей показник відрізняється. Наприклад, радянський меринос дає тонину переважно 20-23 мкм (рідше 18-20 мкм), а Сальська порода - зазвичай 20-25 мкм. Додатково при оцінці якості вовняного сировини дивляться на те, який фортецею, звитістю, еластичністю, розтяжністю, яким блиском, кольором і якою вологістю воно володіє. Також оцінюється колір жиропоту.

Шерсть мериноса, відгуки про яку ми побічно складаємо для себе, купуючи, наприклад, високоякісний трикотаж, відрізняється також завидною власної завдовжки. Наприклад, з вівці Сальського породи під час стрижки отримують основне руно довжиною близько 8 см, з баранів - близько 9 см. Зауважимо, що з особин чоловічої статі практично завжди виходить більш довга шерсть, а також більший вихід м`яса (жива вага перед забоєм може досягати 100 і більше кілограмів).

Як часто стрижуться мериноси? Шерсть порід даного напрямку збирають одноразово, в квітні-травні, коли повітря достатньо прогрілося, щоб тварини ходили «без шуби». Помилковою є думка, що всі сировину володіє вищезгаданими унікальними якостями. Кращу шерсть отримують тільки з частини спини, шиї, боків і стегон кожної тварини. Її вручну відсортовують від сировини, отриманої з грудей, ніг, голови, і піддають подальшій обробці. Середній вихід чистої вовни з меріносових порід становить близько 42-50 відсотків.

Де в Росії сьогодні переважно вирощуються мериноси? Шерсть цих тварин отримують в Середньому та Нижньому Поволжі, на степових територіях Кавказу, в Південній Сибіру. У країнах колишнього СРСР мериносові вівчарство розвинене в Україні, Киргизії, Казахстані, деяких регіонах Закавказзя. Лідерами за загальною кількістю овець різних напрямків сьогодні є Китай, Австралія та Індія.