Витрати виробництва в короткостроковому періоді, їх сутність і актуальність.

Витрати, або по-іншому витрати, це та стаття бюджету, яку всі господарюючі суб`єкти активно намагаються мінімізувати. Бухгалтерський баланс за звітний період може містити безліч витратних статей, головне, щоб їх величина була в нормі і дозволяла мати стабільний дохід, і тим самим розвиватися. Величина витрат стосовно до виробничої діяльності досить часто співвідноситься з поняттям собівартість виробництва. У цьому плані між різними економічними школами нерідко розгораються дискусії з приводу того, чи варто відносити витрати на реалізацію продукції в її загальну собівартість. З одного боку, ця стаття витрат має нерозривний зв`язок з самою продукцією, оскільки без вибудуваної належним чином маркетингової політики неможливо забезпечити обсяг збуту, який покривав би всі витрати. У такому разі зрозуміло, що підприємство приречене на ліквідацію.

З точки зору окремих економічних експертів, витрати, пов`язані з просуванням товарів на ринок і їх рекламою, досягають свого максимального значення в період випуску та розповсюдження інноваційних продуктів, після чого крива таких витрат на графіку прагне до низу. З цього випливає, що виробник, нарощуючи обсяги виробництва і продажів, з плином часу мінімізує дані витрати і їхню частку в реальній собівартості (під реальною собівартістю варто розуміти всі статті витрат пов`язані з виробництвом і реалізацією продукції). Таким чином, у цій ситуації крива дохідності має вектор, що дивиться постійно вгору.

У зв`язку з цим існує думка, що варто розмежувати собівартість продукції на витрати з виробництва і витрати по реалізації. Витрати виробництва в короткостроковому періоді можуть свідчити про те, наскільки рентабельним буде підприємство в довгостроковій перспективі. До числа таких витрат можна віднести витрати трудових і матеріальних ресурсів у розрахунку на одиницю продукції, які, як правило, повинні залишатися незмінною величиною. Але таке рівне перебіг подій властиво тільки статичною і стабільній економіці, яка на сьогодні бачиться нереальною ідилією. Витрати виробництва і реалізації продукції схильні до змін як від зовнішніх, так і від внутрішніх чинників, до числа яких можна віднести сезонний попит, зміни ринкової кон`юнктури, інновації у виробництві і багато інших, включаючи різні форс-мажорні обставини. Витрати виробництва в короткостроковому періоді прийнято оптимізувати до постійної величини, так більшості виробників набагато легше встановити поріг рентабельності по кожному виду продукції.

У сьогоднішній економічній науці вважається актуальним класифікувати витрати на трансформаційні та трансакційні. Якщо перший вид витрат пов`язаний з процесом переробки матеріалів в кінцевий продукт реалізації, то другий належить до таких витрат, як захист торгової позиції, бренду, торгової марки. Ці витрати не пов`язані зі створенням вартості готової продукції. Витрати виробництва в короткостроковому періоді здебільшого відносяться до трансформаційних витрат.

Дуже часто нерівномірні зміни загальних витрат ведуть до того, що зі зростанням обсягів виробництва змінюються витрати щодо одиниці продукції. Такі витрати ще називають середніми. Середні витрати виробництва розраховуються, як відношення валових витрат і кількості виробленої продукції. Спочатку цей вид витрат має велику величину, але в процесі росту обсягу виробництва спостерігається тенденція до її зниження. Для дрібносерійного виробництва принципово важливо мінімізувати витрати виробництва в короткостроковому періоді, оскільки цей факт дозволить зафіксувати на певному рівні постійні витрати і не знизити поріг рентабельності.