Особливості діяльності мфо

Важко переоцінити значення кредиту в економіці країни. Кредити дозволяють підприємствам швидко реалізовувати власну продукцію (за допомогою комерційного кредиту), залучати додаткові кошти для модернізації основних фондів і т.п. З іншого боку, кредит дає можливість споживачам купувати більшу кількість дорогих товарів тривалого використання, «латати дірки» в скрутних фінансових ситуаціях і так далі. Словом, кредит невід`ємна частина ринкової економіки.

В останні кілька років широке поширення одержали так звані мікрофінансові організації. Дуже часто ми можемо побачити на вулицях міста вивіски організацій, що займаються реалізацією короткострокових невеликих кредитів. Для того щоб визначити роль і значення МФО в економіці необхідно дослідити основні особливості їх роботи, нормативно-правове регулювання, а так само розцінки і умови кредитування.

Відповідно до норми Федерального закону від 2 липня 2010 N 151-ФЗ "Про мікрофінансової діяльності та мікрофінансових організаціях", під мікрофінансової організацією розуміється «юридична особа, зареєстрована у формі фонду, автономної некомерційної організації, установи (за винятком бюджетної установи), некомерційного партнерства, господарського товариства або товариства, що здійснює мікрофінансову діяльність і внесене до державного реєстру мікрофінансових організацій в порядку, передбаченому законом ».

Для розуміння визначення мікрофінансової організації слід визначити поняття мікрофінансової діяльності. З соответстсвующая закону і практики роботи мікрофінансових організацій можна зробити висновки:

• мікрофінансових діяльність - це діяльність, спрямована на надання громадянам, індивідуальним підприємцям і організаціям позик за відповідними договорами;
• позики, надані мікрофінансовими організаціями не повинні перевищувати 1 мільйона рублів;
• термін позик, як правило, не перевищує одного року (52-х тижнів).

Особливого поширення мікрофінансові організації отримали після прийняття закону про "Про мікрофінансової діяльності та мікрофінансових організаціях", який дає визначення мікрофінансової діяльності, встановлює порядок їх діяльності та основні особливості контролю за їх діяльністю. Так, цей закон передбачає істотні обмеження діяльності мікрофінансових організацій, визначає їх права і обов`язки.

Очевидно, що мікрофінансування (надання позик в розмірі не більше одного мільйона рублів) є основою діяльності мікрофінансових організацій. Саме за рахунок видачі позик МФО отримує більшу частину свого прибутку.

Однак закон жорстко обмежує деякі види діяльності, пов`язані з наданням позик. Так, наприклад, існують серйозні обмеження по формуванню капіталу фірми. Закон недвозначно забороняє залучати грошові кошти фізичних осіб, які не є засновниками фірми (за винятком осіб, що надають засоби організації на підставі договору позики в сумі 1500000 рублів або більше за одним договором позики з одним займодавцем[1]). Тобто, по суті, мікрофінансові організації, на відміну від банків, не мають права залучати вклади.

Іншим не менш серйозним обмеженням є заборона на професійну роботу на ринку цінних паперів. Таким чином, мікрофінансові організації не можуть використовувати залучені та власні кошти для професійного інвестування в акції, облігації і т.д.

Іншими словами, діяльність МФО полягає в реалізації кредитів в рамках залученого за рахунок коштів засновників і кредиторів капіталу. Природно, мікрофінансові організації не можуть формувати настільки серйозну кількість позикових капіталів, як банки.

Принцип роботи мікрофінансових організацій полягає в наступному: МФО пропонують невеликі суми на короткий термін під дуже високі відсотки.

На мій погляд, мікрофінансування - сучасна легалізована форма лихварства. Так, ставки за позиками можуть становити від 9-10% на місяць до 4% на тиждень (100-200% річних). Для порівняння, кредит в Ощадбанку в розмірі 50000 руб. строком на один рік без забезпечення буде коштувати порядку 16,5% на рік. У банку «Уралсиб» кредит на схожих умовах встане приблизно в 23%[2]

Здавалося б, жоден раціональний господарюючий суб`єкт не погодиться на настільки руйнівні умови кредитування. Однак, для того, щоб отримати кредит у банку необхідно надати пакет документів і пройти серйозну перевірку. Так, в деякі банки крім паспорта необхідно подати довідку про доходи та інші документи. Відповідні служби банку ретельно вивчають справжність документів, кредитну історію боржника, оцінюють ризики неповернення кредиту. І не кожен бажаючий отримати кредит цю перевірку проходить (у когось недостатній розмір офіційної заробітної плати, хтось не представив необхідний документ, у деяких проблеми з кредитною історією і т.п.). Той, хто не пройшов перевірку банку, шукає фірми, що видають позики на більш лояльних умовах. Такий клієнт, як правило, звертається до центру мікрофінансування.

Мікрофінансові організації не пред`являють серйозних вимог до позичальників. Так, безліч організацій для видачі позики вимагають лише паспорт і приймають рішення про видачу позики протягом декількох годин. Крім того, є компанії, для отримання мікропозик в яких не потрібно навіть відвідувати офіс - заявки на кредити і рішення щодо видачі приймаються прямо вдома.

Як ми бачимо, МФО працюють в сегменті з дуже високим ризиком неповернення. Для того, щоб компенсувати ризики і забезпечити рентабельність, мікрофінансові організації встановлюють колосальні процентні ставки. Логіка в даному випадку проста: якщо з двох клієнтів (трьох, чотирьох і т.д., залежно від кон`юнктури ринку мікропозик і сегмента) хоча б один повністю погасить заборгованість з відсотками, комісіями, пенями і штрафами, то фірма забезпечить дохід своїм власникам . Тим не менш, процентні ставки по мікропозик представляються по-справжньому руйнівними.

Більш того, в Мережі можна знайти безліч негативних відгуків на діючі в країні МФО. Зокрема клієнти скаржаться на грубість і хамство менеджерів, нецивілізовані методи стягування боргів з позичальників, а так само використання різних непрозорих схем нарахування відсотків, погашення боргів і так далі.

Зрозуміло, що мікрофінансіроаніе як таке (надання невеликих кредитів на короткий термін під високий відсоток) існує в нашій країні не перший день. Однак, лише з прийняттям закону "Про мікрофінансової діяльності та мікрофінансових організаціях" мікрофінансові організації почали виходити з тіні, переходитимуть на легальний режим роботи. Тим не менш, багато методи роботи (у тому числі кримінальні) залишилися в арсеналі мікрофінансових організацій. Але це, швидше за все, проблема росту і розвитку легальних МФО як фінансового інституту сучасної російської економіки.

Як комерційне починання, мікрофінансових діяльність набула широкого поширення. Високі процентні ставки роблять мікрофінансування вельми прибутковим заняттям, незважаючи на весь ризик з ним пов`язаний. Інакше ми не спостерігали б настільки активне зростання кількості мікрофінансових організацій, який можна спостерігати неозброєним оком.

Література:

1. Федеральний закон від 2 липня 2010 N 151-ФЗ "Про мікрофінансової діяльності та мікрофінансових організаціях.