З чого почати складання бізнес-плану для підприємства харчової галузі

Для самостійної розробки грамотного бізнес-плану потрібно володіти логічним складом розуму, достатніми знаннями і професійною підготовкою в економічній і суміжних сферах діяльності, готовністю затратити деякий час і зусилля на вирішення поставленого завдання. Якщо все це є в наявності, можна переходити до вивчення самого підприємства, а також ринкових умов, в яких вона працює чи збирається працювати.

Спочатку в ході бізнес-планування часто визначається ринок або ринковий сегмент, в якому діє підприємство харчової промисловості. Це може бути, наприклад, виробництво, переробка, консервування м`яса, морепродуктів, овочів і фруктів, молочних продуктів, виготовлення рослинних олій, продуктів борошномельно-круп`яної промисловості, цукру і багатьох інших продуктів харчування і напоїв. Після того, як межі ринку окреслені, можна переходити до оцінки його ємності, виділенню особливостей і алгоритмів коливань попиту та пропозиції. Вивченням цих та багатьох інших ринкових факторів, в т.ч. поведінки споживачів, сегментації і позиціонування, займається одержала широке поширення дисципліна маркетингу. Основними інструментами, використовуваними для систематизації інформації про ринок і діючих на ньому суб`єктах економічних відносин, виступають кабінетні та польові маркетингові дослідження. Їх налічується досить багато видів, дуже різних за своєю суттю: для проведення одних потрібні чималі фінансові кошти, для інших достатньо буде якісною агрегированной вторинної інформації, одержуваної з відкритих джерел. Як би там не було, після організації опитування, інтерв`юванні, фокус-груп або вдумливої роботи з вторинними джерелами інформації можна зібрати необхідний для маркетингового аналізу структурований матеріал, що характеризує поточну ринкову ситуацію в певній галузі: дані про конкурентів і їх рекламної активності, думки споживачів, параметри попиту і пропозиції. Надалі дана маркетингова інформація застосовується при здійсненні сегментування споживачів продукції та послуг з їх перевагам, віком, статусом, рівнем доходу та іншим факторам з виділенням із загальної маси груп, об`єднаних по комбінації декількох параметрів. На базі позиціонування, у свою чергу, може проводитися вироблення стратегії по просуванню товару або послуги даного підприємства та створення унікального пропозиції, привабливого для відібраних в процесі сегментації груп або кластерів споживачів. Дані розробки і економічні моделі в підсумку формують маркетинговий розділ бізнес-плану підприємства або фірми.

При розгляді сильних і слабких сторін самого підприємства доцільно використовувати систему показників, прийнятих в даному сегменті галузі харчової промисловості. Для оцінки забезпеченості організації робочою силою і продуктивності праці можуть застосовуватися показники коефіцієнта використання внутрішньофірмових трудових ресурсів (як відношення середньої тривалості часу роботи до значення максимально можливої), забезпеченості фірми робочою силою (як відношення існуючої потреби в робочій силі до фактичної чисельності працюючих), середньої фактичної тривалості робочого часу в розрахунку на 1 працівника. Для оцінки забезпеченості організації основними засобами можна використовувати показники фондообеспеченности, ступеня зносу основних засобів, фондоозброєності, коефіцієнта вибуття і оновлення, а також величину прибутку до і після оподаткування в розрахунку на 1 карбованець основних засобів виробництва.

Необхідно відзначити, що описаний алгоритм дії носить виключно рекомендаційний характер і являє собою всього лише один з варіантів складання початкової частини бізнес-плану підприємства харчової промисловості. Зауважимо також, що єдиного, уніфікованого для всіх галузей алгоритму бізнес-планування на сьогоднішній день не існує, однак є ряд вітчизняних і міжнародних методик, які вважаються загальноприйнятими і можуть бути використані в якості основи для розробки будь-якого бізнес-плану.