Розвиток мови в першій молодшій групі. Заняття з розвитку мовлення в доу

Мова - найважливіша психічна функція людини. За допомогою мови ми спілкуємося з людьми, позначаємо свої статки, називаємо предмети і явища, спонукаємо до дій себе та інших. Мова задіяна і в рішенні інтелектуальних завдань.

Чому важливо розвивати мовлення у дітей

Володіння зв`язного промовою допомагає дитині будувати стосунки з однолітками і дорослими, вільно висловлювати свої думки, дружно грати і займатися іншими спільними справами. Учень початкових класів, мовному розвитку якого приділялася належна увага, добре читає і переказує твори, грамотно пише, легко вирішує арифметичні задачі, дає розгорнуті відповіді на запитання вчителя.

Коли і як відбувається розвиток мови

Розвиток мови рекомендується починати з народження дитини. Вже в дитячому віці малюк виокремлює людську мову з потоку інших звуків, прислухається до слів дорослих, намагається наслідувати почутому. До року дитина "гукає" (видає звуки, схожі на [г], [к], [х]), "гулит", лепече, а після першої у своєму житті круглої дати намагається вимовляти слова.

У дошкільному закладі мови вихованців приділяється пильна увага. Цілеспрямована робота з формування мовленнєвих умінь починається в групах раннього віку. Розвиток мови в першій молодшій групі - одна з найважливіших освітніх завдань, від вирішення якої залежить навчання дитини на наступних вікових етапах.

Комунікативна діяльність розвивається в процесі спілкування. Щоб зрозуміти, як працює вихователь над розвитком мови дітей, необхідно розглянути форми спілкування, характерні для дошкільнят.

Форми спілкування в дитинстві

Стосовно до дитинству, ранньому дитинству і дошкільному віку вчені виділяють ситуативно-особистісну, ситуативно-ділову, внеситуативно-пізнавальну та внеситуативно-особистісну форми спілкування. Перша виникає на першому році життя, коли у дитини з`являється комплекс пожвавлення. Малюк дізнається близьких дорослих, посміхається, махає ручками. У цей період мамам, татам і іншим родичам важливо розмовляти зі своїм чадом, співати йому пісеньки, розповідати потешки.

Про ситуативно-діловому спілкуванні доречно говорити, коли малюк вміє сидіти і вчиться взаємодіяти з предметами: трясе брязкальце, ставить кубик на кубик, вкладає одну деталь іграшки в іншу. Дорослий показує способи дій, підбадьорює малюка.

Внеситуативно-пізнавальне спілкування починається з 2-3-х років, коли малюк задає питання про навколишній світ. Відповіді дорослого допомагають дізнаватися багато нового і розвиватися. Зсув інтересів дитини в сторону відносин між людьми, місця і ролі людини в суспільстві свідчить про появу внеситуативно-особистісного спілкування. Готовність розмовляти на подібні теми з`являється до 6-7 років.

Розвиток мови в першій молодшій групі

Першу молодшу групу відвідують малюки від двох до трьох років. Оскільки в цьому віці відбувається перехід від ситуативно-ділового до внеситуативно-пізнавальному спілкуванню, розвиток мовлення у дітей здійснюється в процесі діалогу. Педагог розмовляє з вихованцями про те, що знаходиться в полі їхнього зору. Крихти вчаться розуміти і виконувати доручення вихователя, прохання однолітків, формулювати власні висловлювання.

Педагог вчить вихованців правильно артикулювати звуки [а], [о], [у], [і], [и], [м], [б], [п], [н], [т], [д], [к], [г], [в], [ф], відтворювати інтонації, темп, ритмічний малюнок промови, стежити за мовним диханням.

Вихователь розширює словниковий запас дітей. Крім іменників - назв іграшок, одягу, предметів посуду, інтер`єру, вводяться прикметники («біла чашка»), дієслова, прислівники («чашка стоїть на столі»), прийменники («Оля підійшла до столу»).

Звертається увага малюків і на словотворчі можливості мови («половічок лежить на підлозі», «брязкальце гримить»), узагальнення («іграшки», «одяг», «посуд»). Звуконаслідувальні і полегшені слова («ав-ав», «бі-бі») замінюються загальновживаними («собака», «машина»).

Граматичний лад мови дітей - теж предмет турботи вихователя. Під керівництвом педагога малюки:

• змінюють іменники за числами і відмінками («одна ложка - багато ложок»), дієслова по особах і числах («я йду і ти йдеш - ми йдемо»), порами («ведмедик йде, ведмедик прийшов»);
• вчаться використовувати наказовий спосіб дієслова («зайчик, попляши»);
• утворюють зменшувально-пестливі найменування («лялечка», «машинка»);
• будують прості і складні пропозиції («лялька захотіла спати, і я поклала її в ліжечко»).

Форми роботи з розвитку мовлення

Розвиток мови в саду відбувається на спеціально організованих заняттях і в повсякденному житті. З малюками 2-3 років педагог грає в різні ігри, пропонує крихтах виконувати мовні вправи, розповідає казки, читає напам`ять потешки і короткі вірші. Заняття проводяться по підгрупах.

Вихователь розмовляє з дітьми вранці, на прогулянці, під час ігор, після денного сну або в інше вільний час. Розмова виникає спонтанно або планується (педагог ставить завдання повторити вивчений вірш, автоматизувати неподдающийся звук і т. Д.). Якщо вихователь розмовляє з однією дитиною, то це індивідуальна робота. Так відбувається розвиток мови у дітей.

Засоби мовного розвитку

До засобів розвитку мовлення в першій молодшій групі відносяться іграшки, картинки, книжки, дидактичні ігри і вправи, пальчикова гімнастика. Для розвитку мовлення підійде будь цікава і безпечна іграшка, але набагато зручніше і ефективніше мати заздалегідь підготовлені набори. Наприклад, дидактична лялька. Це звичайна лялька, але до неї додаються комплекти одягу для різних сезонів, іграшкової посуду, приладдя для ванної кімнати, предметів побуту і т. д. До іграшок відносяться і персонажі лялькового театру.

Картинки підрозділяються на предметні і сюжетні. На перших зображені предмети або об`єкти природи, на других - які-небудь події (діти грають у пісочниці, водій веде вантажівку і т. Д.). Також бувають картинки із зображенням людей, тварин.

У цьому віці для розвитку мови використовуються твори А. Барто, Е. Благининой, З. Александрової, інших дитячих прозаїків і поетів, малі форми дитячого фольклору.

Дидактичної називають гру, яку організовує педагог з метою навчання дітей. Мовні вправи також спрямовані на навчання, але в них немає всіх компонентів гри (ігрова задача, сюжет, правила). Під час пальчикової гімнастики вихованці вимовляють текст невеликого вірша чи потешки і виконують рухи руками. Ефект полягає в тому, що в головному мозку мовні і рухові зони розташовані поруч, тому вплив на одну з них активізує іншу.

Наведемо приклади пальчикової гімнастики, дидактичних ігор та вправ на розвиток мовлення в першій молодшій групі.

1. Пальці складаються в щіпку, як ніби це пензлик. Дитина рухає кистю руки вгору-вниз, примовляючи: «М`якою пензликом пофарбую стілець і стіл, і кішку Машу».

2. «Слиж варення з губ». Педагог пропонує вихованцям уявити, що у них на губах варення, і його треба злизати. Діти скоюють характерні рухи язиком. Вправа сприяє збільшенню рухливості мови, отже, більш чіткої артикуляції.

3. «Хто за ялинкою». Вихователь демонструє картинку, на якій звірі сховалися за ялинкою, видно тільки хвости тварин. Діти визначають, хто сховався.

4. «Лисичка, танцюй». Малюки просять іграшкову лисичку поплясать. Якщо форма дієслова вжита неправильно, то персонаж відмовляється виконувати дії, і прохання формулює інша дитина. Лисичка танцює, а діти голосом зображують звучання музичних інструментів.

Методи і прийоми розвитку мовлення

Основний метод мовного розвитку в цьому віці - бесіда. Спонукаючи дітей до розмови, педагог задає репродуктивні («хто це?», «Що це?») І пошукові запитання («чому на вулиці калюжі?», «Навіщо надягати шапку?»), Стимулює звернення до однолітків, дорослим («запитай у Маші, чи буде вона з нами грати »).

Наступний метод - розповідь. Розповіді педагога повинні бути невеликими за обсягом, цікавими і змістовними. Наприклад: «Хлопці, подивіться, яка в мене гарна лялька. Її звати Катя. У Каті м`які, пухнасті волосся, карі очі, біла кофточка з гудзиками і квітчастий сарафан ».

Мовному розвитку малюків сприяє і художня література. Вихователь читає вірші і потішки напам`ять, переказує короткі казки. Якщо твір знайоме дітям, то можна використовувати прийом домовляння. Педагог починає фразу, а вихованці закінчують:

Наша Таня голосно ... (плаче),

Упустила в річку ... (м`ячик).

Оскільки крихти ще не вміють мислити абстрактно, дошкільна розвиток мови являє собою поєднання словесних методів з наочними: демонстрація іграшок, невеликих картинок, книжкових ілюстрацій, сценок лялькового та тіньового театрів.

Практичні методи - це організація дидактичних ігор та вправ, про які говорилося вище.

Планування роботи з розвитку мовлення

Розвиток мови в ДОП здійснюється на основі перспективного плану, який складає педагог відповідно до програми виховання в дитячому садку чи іншим програмним документом. Перспективний план оформляють у вигляді списку або таблиці. Вказуються назва місяця, тема та програмне зміст заняття. Приклад перспективного плану показаний в таблиці 1.

Таблиця 1. Перспективний план роботи на жовтень

На основі перспективного плану складається конспект з розвитку мовлення. Крім теми і програмного змісту заняття, в конспекті вказується використовуваний матеріал (іграшки, картинки і т. Д.), Описується попередня робота (якщо проводилась), докладно розписуються репліки і дії педагога, передбачувані відповіді дітей. Конспект - це теж свого роду план. Розвиток мови відбувається системно. Молоді фахівці пишуть розгорнуті плани-конспекти, а досвідченому педагогу досить перспективного плану.

Рекомендації батькам з розвитку мовлення у дітей

Щоб розвиток мови в першій молодшій групі було успішним, зусиль вихователя недостатньо. Багато що залежить від батьків і близьких родичів дитини. Педагоги радять мамам і татам частіше розмовляти з дітьми, обговорювати різні питання ("чому росте квітка?», «Якого кольору небо?", "Чим погодуємо котика?" І т. Д.).

Мова дорослого повинна бути чіткою і помірно гучною. Не можна копіювати висловлювання дитини, вимовляти слова так, як це робить малюк.

За допомогою батьків можна розігрувати лялькові вистави за сюжетами знайомих творів, заучувати короткі вірші. Список книг та тексти віршів вихователь розміщує в батьківському куточку.

Слід уважно ставитися до дитячих питань. Якщо не виходить відразу задовольнити допитливість малюка, то відповідь можна дати пізніше, пошукати потрібну інформацію в книгах.

До мови дитини потрібно ставитися дуже уважно, виконувати рекомендації вихователя, при необхідності звертатися до логопеда.