Виробнича собівартість в умовах конкуренції

Поняття «конкуренція» виступає одним з основних параметрів ринкового механізму, за допомогою якого регулюється попит, пропозиція і виробнича собівартість товару. Саме конкуренція зумовлює конкурентоспроможність підприємств і товару. Конкуренція являє собою специфічну форму відносин суб`єктів господарювання. Це економічне суперництво автономних виробників товарної продукції за якийсь сегмент ринку і, в кінцевому рахунку, являє собою основу конкурентоспроможності самих товарів.

Конкуренція, насамперед, виконує функцію утвердження суверенітету споживачів. У цьому зв`язку вона вимагає постійної адаптації виробництва до характеристик ринкової кон`юнктури, спонукає товаровиробників до активної підприємницької діяльності. З економічних позицій конкуренція означає суперництво комерційних суб`єктів господарювання за здобуття найбільш вигідних умов виробництва продукції та реалізації товару, отримання найбільш вигідних замовлень в цілях зміцнення позицій на ринку і максимізації прибутку.

Реалізуючи стимулюючу функцію по досягненню підприємницького успіху, конкуренція мимоволі породжує економічну необхідність вдосконалення організації виробництва, яке змінить склад виробничої собівартості в бік збільшення частки конкурентних властивостей товару. Якщо цього не відбувається, то товаровиробник витісняється з ринку подібно до того, як виштовхується при зануренні у воду предмет з більш низьким, ніж вона питомою вагою. Конкуренція надає інтенсивного відтворення такі важливі риси, як інноваційно-інвестиційна активність, прагнення до диференціації продукту і диверсифікації виробництва під впливом динаміки попиту і постійного аналізу того, яка зараз склалася на підприємстві фактична виробнича собівартість випущеної продукції.

Поряд з твердженням суверенітету споживачів, адаптацією виробництва і його стимулюванням, найважливішими функціями конкуренції є забезпечення економічної незалежності, саморегулювання і диференціація товаровиробників. Конкуренція мобілізує приховані резерви зростання підприємства, сприяє оптимальному поєднанню та ефективному використанню факторів виробництва, раціональному перерозподілу його ресурсів і доходів, сприяє, щоб виробнича собівартість на підприємстві постійно знижувалася. Виконуючи функцію розподілу, конкуренція створює умови, за яких розподіл доходу та виробничої діяльності здійснюється залежно від ефективності факторів виробництва. Такий розподіл є основою для стимулювання економічної динамічності виробництва продукції і тим самим забезпечує необхідний обсяг пропозиції її на ринку та отримання відповідного доходу.

Виробнича собівартість, умови поставки продукції, параметри соціальної та економічної відповідальності підприємців за її виробництво також багато в чому визначаються конкуренцією. Особливість конкуренції проявляється і в тому, що вона постійно «навчає» підприємця, хоча її результати непередбачувані. Внаслідок того, що конкуренція пов`язана з ризиком, вона змушує прораховувати альтернативні варіанти підприємницької діяльності.

В як спонукальний мотив для прискорення НТП та випуску конкурентоспроможних товарів конкуренцію можна аналізувати як ціновому, так і нецінові аспектах.

Цінова конкуренція, як правило, передбачає політику демпінгу - продажу товарів за нижчими цінами, ніж у конкурентів. Така політика практично не визначає такий важливий параметр як виробнича собівартість і є ефективною лише обмежений час.

Нецінова конкуренція, навпаки, головним чином ґрунтується на розробці, виробництві та пропозицію товарів більш високої якості. І хоча це вимагає додаткових вкладень у модернізацію виробництва, в кінцевому підсумку така політика є більш ефективною для підприємства з точки зору його конкурентоспроможності.