Портрет в мистецтві Росії. Портрет в образотворчому мистецтві
У даній статті ми розглянемо портрет в мистецтві Росії. Цінність цього жанру полягає в тому, що художник намагається передати за допомогою матеріалів образ реально існуючого людини. Тобто при належному майстерності ми можемо познайомитися допомогою картини з певною епохою.
Крім цього, живописці намагаються не тільки зобразити зовнішні атрибути, а й передати внутрішній стан особистості, яка позує.
Читайте далі, і ви дізнаєтеся віхи розвитку російського портрета від Середньовіччя до сучасності.
Портретний жанр у мистецтві
Портрет в образотворчому мистецтві так, як ми його розуміємо сьогодні, виділився відносно недавно. Тільки в середині сімнадцятого століття історик при дворі французького короля Людовика XIV, Андре Фелібьен, запропонував називати цим словом виключно зображення людей.
До цього часу під даним терміном розумілися всі образи, будь то тварина, рослина чи мінерал. В епоху Середньовіччя до звірів було трохи інше ставлення, ніж зараз. Їх могли викликати в суд, катувати і судити, згідно з юридичними нормами.
Слідом за Фелібьеном Артур Шопенгауер висловив думку, що тваринам притаманні виключно родові ознаки, у них немає людської індивідуальності. Також сьогодні портретами не вважають ікони, адже вони не написані з оригіналу.
Таким чином, портрет в мистецтві і літературі з`явився давно, але в давнину під ним розуміли будь-яке «образотворче твір».
Розвитком цей жанр зобов`язаний двом речам - удосконалення техніки письма (композиція, анатомія та інше), а також зміни сприйняття місця людини у світі. Найбільший розквіт портретів припадає на вісімнадцяте століття, коли в Західній Європі переважали ідеї про індивідуальність та реалізації ідеального в особистому.
Ранній період
Власне портрет в мистецтві Росії зародився лише на кордоні сімнадцятого і вісімнадцятого століть. До цього були зображення в середньовічному стилі, коли індивідуальність відходила на другий план.
Основу раннього періоду російського живопису складають ікони. Саме такі твори проіснували аж до сімнадцятого століття.
Але зміни почалися ще в пізній період Київської Русі. До наших днів дійшли подоби групових портретів родини Святослава, дочок Ярослава Мудрого. Також є кілька прикладів малюнків з деякою індивідуальністю, наприклад, Ярослав Всеволодович з храмом в руці. Так він був винагороджений за пожертву на будівельні роботи.
Перші спроби відходу від канонічного та церковного письма в бік світського живопису сталися під час правління Івана Грозного. Ми бачимо його зображення в деяких книгах. Такий крок був зроблений виключно завдяки Стоглавого собору, який постановив і узаконив відображення царів, князів і народу на іконах.
Парсуна
У сімнадцятому столітті продовжує удосконалюватися живопис. Ми бачимо, що портрет в мистецтві Росії набуває все більш індивідуальні риси. З`являється такий жанр, як «парсуна». Це спотворене слово «персона».
Подібні твори ще створювалися на дощечках темперою, тобто в стилі іконописців, але відображали прижиттєві образи людей. Найстародавнішої такою картиною була парсуна Михайла Васильовича Скопина-Шуйського.
Правда, вона створювалася як надгробний портрет «оплечье». Але зображений на ній князь писався «Воскресіння», ожилим в кращому світі, тому його риси відмінні від канонічних ликів на іконах.
Поступово відбувається відхід від церковної догми, запозичуються технології з Європи. Так, з території Речі Посполитої приходить «сарматський портрет», жанр зображення шляхтичів.
Крім цього, в Московське царство приїжджають художники з країн Західної Європи, щоб навчати місцевих художників. Створюються «Титулярника» (спеціальні книги, в яких зображувалися зразкові портрети європейських правителів).
Петровська епоха
Власне «портрет» в мистецтві Росії з`являється тільки під час правління Петра Першого. Саме цей період став переломним у житті країни. Мистецтво відобразило віяння нових тенденцій.
У портретів з`являється об`ємність і глибина, художники освоюють перспективу. Народжується розуміння гри світла і тіні, починаються експерименти з квітами на полотні. Також відбувається остаточне розділення церковного і світського мистецтва.
Тепер живопис поділяється на три течії - архаїзується, россики і вітчизняна школа.
Першою притаманний перехід від «парсуни» до станкового живопису. Друга представлена роботами іноземних майстрів в Росії. Вітчизняна ж школа виразилася в творах Нікітіна, Антропова, Вишнякова, Матвєєва та Аргунова.
Примітно, що російські художники цього періоду спочатку освоювали, так би мовити «наздоганяли», європейців. Але через кілька років вже з`являються роботи повністю самостійні, зі своїм баченням. Тобто починається розвиток місцевих центрів живопису світового рівня.
Кінець XVIII століття
Поступово портрет в російській мистецтві стає надбанням середніх верств суспільства. Якщо до середини вісімнадцятого століття зображувалися тільки знатні особи, наближені до царської родини, то тепер з`являються портрети не тільки дворян і поміщиків, але навіть кількох селян. Останнє, зокрема, мало місце виключно завдяки просвітницьким ідеям в суспільстві.
У п`ятдесятих і шістдесятих роках вісімнадцятого століття особливий тон задавали портрети імператриці Єлизавети Петрівни. Багато дворянські сім`ї замовляли собі полотна, схожі на цей зразок.
Також важливим дослідники бачать самостійний шлях вітчизняних майстрів. Вони висловлювали своє бачення у квітах і атрибутах, більш притаманних бароко, в порівнянні з європейськими художниками, які працювали в стилі рококо.
Твори російських живописців просто переповнені барвистими образами, особами, наповненими життям, рум`яними і рожевощокими баринями.
Класицизм і Срібний вік
Поступово відбувається відхід убік камерності. В кінці вісімнадцятого століття вже складно розрізнити західноєвропейський і російський портрет. Жанр в образотворчому мистецтві виходить на світову арену. Тільки тепер немає яскравих і пишних барочних форм.
Йде перехід через рококо до неокласицизму і предромантиков. З`являються сентиментальні і легкі нотки. Головною рисою цього періоду був історизм. Тобто тон задавався парадними портретами імператорської сім`ї.
Дана епоха відображена в роботах Щукіна, Рокотова, Боровиковського та Левицького.
Далі настає період романтизму. Тут найбільш відомими художниками є Брюллов, Варнек, Тропінін і Кипренский.
Пізніше приходить реалізм, який притаманний полотнам Рєпіна, Сурікова і Сєрова.
Срібний вік російської живопису подарував світові таких майстрів, як Малевич, Врубель, Малютін, Сомов, Кончаловський та інші.
Радянський портрет
Портрет в сучасному мистецтві визначається не ідеологією, як було за радянських часів, а фінансовою стороною питання.
Але між картинами Малевича і нашим часом є ціла епоха Радянського Союзу.
Тут розвиваються ідеї першої хвилі авангардизму, московська і ленінградська школи, «Будівельники Братська». Основоположною рисою був соціалістичний реалізм.
Таким чином, ми з вами сьогодні познайомилися з історією портрета в російському мистецтві.