Образ Плюшкіна в поемі "мертві душі" н. Гоголя

У поемі «Мертві душі» М. Гоголь змалював галерею російських поміщиків. Кожен з них втілює в собі негативні моральні якості. Причому новий герой виявляється страшнішою попереднього, і ми стаємо свідками того, до якої крайності може дійти зубожіння людської душі. Замикає ряд образ Плюшкіна. У поемі «Мертві душі», за влучним визначенням автора, він виступає «діри на людство».

Перше враження

«Латаній» - таке визначення дає панові один з мужиків, у якого Чичиков запитав дорогу до Плюшкіна. І воно цілком виправдовується, варто лише поглянути на цього представника помісного дворянства. Познайомимося з ним ближче.

Проїхавши через велике село, вражає убогістю і бідністю, Чичиков опинився біля панського будинку. Цей старовинний замок мало походив на місце, в якому живуть люди. Таким же запущеним був сад, хоча кількість і характер споруд вказували, що колись тут було міцне, що процвітало господарство. З такого опису панському садиби починається в поемі «Мертві душі» характеристика Плюшкіна.

Знайомство з поміщиком

В`їхавши у двір, Чичиков помітив, як хтось: не те мужик, не те баба - лається з візником. Герой вирішив, що це ключниця, і поцікавився, чи вдома господар. Здивувавшись появи тут чужої людини, це «якась істота» проводило гостя в будинок. Опинившись у світлій кімнаті, Чичиков уразився панував у ній безладдя. Складалося враження, що сюди знесли непотрібні речі і сміття з усієї округи. Як стане відомо, Плюшкін дійсно збирав на вулиці все, що потрапляло під руку: і забуте мужиком відро, і осколки розбитого черепка, і нікому не потрібне пір`їнка. Придивившись до ключниці, герой виявив в ній чоловіка і був абсолютно приголомшений, дізнавшись, що це і є господар. Після опису будинку до образу поміщика переходить автор твору «Мертві душі».

Портрет Плюшкіна Гоголь малює так: був одягнений у заношений порваний і брудний халат, який прикрашало якесь ганчір`я на шиї. Очі постійно були в русі, немов видивлялися щось. Це свідчило про підозрілість і постійної настороженості героя. Загалом, якби Чичиков не знав, що перед ним стоїть один з найбагатших поміщиків губернії, він прийняв би його за жебрака. Насправді перше почуття, яке викликає ця людина у читача, - жалість, що граничить з презирством.

Історія життя

Образ Плюшкіна в поемі «Мертві душі» відрізняється від інших тим, що це єдиний поміщик з біографією. У минулі часи він мав сім`ю, часто приймав гостей. Вважався бережливим господарем, у якого всього було вдосталь. Потім дружина померла. Незабаром старша дочка втекла з офіцером, а син замість служби надійшов у полк. Плюшкін обох дітей позбавив свого благословення і грошей і з кожним днів ставав все скупіше. Зрештою він зосередився на одному своєму багатстві, а після смерті молодшої дочки всі колишні в ньому почуття остаточно поступилися місцем жадібності і підозрілості. У його коморах гнив хліб, а рідним онукам (з часом він пробачив дочка і прийняв її у себе) він пошкодував навіть звичайного подарунка. Таким зображує цього героя в поемі «Мертві душі» Гоголь. Образ Плюшкіна доповнює сцена торгу.

Вдала угода

Коли Чичиков почав розмову, Плюшкін подосадував, як скрутно нині приймати гостей: сам вже пообідав, а піч топити накладно. Однак гість відразу приступив до справи і довідався, що у поміщика набереться сто двадцять і душ неврахованих. Він запропонував їх продати і повідомив, що всі витрати бере на себе. Почувши, що можна отримати вигоду від вже не існуючих селян, що почав було торгуватися Плюшкін не став вдаватися в подробиці і питати, наскільки це законно. Отримавши гроші, він дбайливо відніс їх в бюро і, задоволений вдалою операцією, навіть вирішив пригостити Чичикова сухарем, що залишився від привезеного дочкою паски, і чарочкою лікеру. Довершує образ Плюшкіна в поемі «Мертві душі» повідомлення про те, що господар хотів було подарувати порадувати його гостю золотий годинник. Однак тут же передумав і вирішив вписати їх в дарчу, щоб Чичиков після смерті згадував його добрим словом.

Висновки

Образ Плюшкіна в поемі «Мертві душі» був для Гоголя дуже значущим. У його планах було залишити в третьому томі з усіх поміщиків одного його, але вже морально відродженого. На те, що це можливо, вказують кілька деталей. По-перше, живі очі героя: згадаємо, що їх часто називають дзеркалом душі. По-друге, Плюшкін єдиний з усіх поміщиків, хто подумав про подяки. Інші теж брали гроші за померлих селян, але вважали це чимось само собою зрозумілим. Важливим виявляється і той факт, що при згадці про старому товариша по обличчю поміщика раптом пробіг промінчик. Звідси висновок: складися життя героя по-іншому, він залишився б бережливим господарем, непоганим другом і сім`янином. Однак смерть дружини, вчинки дітей поступово перетворили героя в ту «діру людства», який він постав у 6-й главі книги «Мертві душі».

Характеристика Плюшкіна - це нагадування читачам про те, до яких наслідків можуть привести людину життєві помилки.