Навіщо Чичиков скуповував мертві душі? Всьому виною казуси в законодавстві

Навіщо Чичиков скуповував мертві душі у поміщиків

Для того щоб зрозуміти, в чому полягали дії головного персонажа, читач повинен ознайомитися з першоджерелом - поемою М. В. Гоголя «Мертві душі». З нього стане ясно, навіщо Чичиков скуповував мертві душі. Але іноді на читання не вистачає часу, а твір писати якось треба. Ну що ж, звичайно, важко заспівати, як Басков. Тому замість передачі багатою мовної палітри Гоголя я обмежуся простим переказом. А шкода, адже чого тільки варті ліричні відступи в «Мертвих душах» - читаєш і ніби бачиш живописні картини. Ну ладно, заінтригований читач на дозвіллі прочитає твір, чи не так? А я продовжу.

У чому інтрига

Ключова інтрига, на якій побудована гоголівська поема «Мертві душі», полягала в можливості отримати позику - грошові кошти, що виплачуються опікунською радою. При цьому заставним майном виступали належали поміщику кріпаки. Події, що описуються Гоголем, могли відбуватися без малого двісті років тому, тому буде доречно повідомити читачеві деякі обставини російського життя тієї епохи. А заодно згадати про становище головного героя в суспільстві. У кінцевому підсумку ми маємо намір розібратися в питанні про те, навіщо Чичиков скуповував мертві душі.

З чого все почалося

Наприкінці 1718 Петро I видав указ про перепис населення чоловічої статі. Оскільки оргтехніка в ті часи була примітивною, то часу, відведеного на виконання царського указу, виявилося недостатньо. Замість одного року було витрачено цілих три, а потім ще три на те, щоб провести «ревізію» - перевірку точності складених списків, що називалися «казками». До скасування кріпосного права таких «ревізій» було проведено десять, роки їх проведення відомі. І тут присутній один цікавий момент - часовий інтервал, в якому могли відбуватися описувані в поемі події. За непрямими ознаками можна судити про те, що дія розвивається в першій третині XVIII століття. І вже вітчизняна війна 1812 року не тільки пройшла, але навіть злегка забулася.

Казус епохи

Навіть ще не розібравшись, навіщо Чичиков скуповував мертві душі, ми знаємо, що скуповував він тільки мужиків і тільки «на висновок», тобто мав намір переселяти їх в іншу губернію. Також відомо, що в 1833 році вийшов указ, згідно з яким не дозволялося «розлучати родини». Отже, пригоди Павла Івановича Чичикова припадають на проміжок часу між «ревізіями» 1815 і 1833 років. Отже, одним з обставин російського життя тієї епохи є наступний казус: померлі селяни умовно значилися живими, і за них з поміщика стягувався податок аж до найближчої перепису населення - «ревізії».

Податкові зобов`язання

Разом з набутими селянами Павло Іванович брав на себе і податкові зобов`язання, що виглядає як суцільний збиток. Здавалося б, ніякого логічного пояснення в таких діях немає і спочатку незрозуміло, навіщо Чичиков скуповував мертві душі. Але були ще деякі нюанси в тодішньому законодавстві, що дозволяли головному герою вибудувати шахрайську схему для отримання грошей. У той період держава здійснювала нагляд за поміщицькими господарствами з метою недопущення зниження їх чисельності та запобігання збитковості. Адже державі потрібно було отримувати податки і рекрутів. Якщо власник вмирав, не залишивши дорослих (дієздатних) спадкоємців, або господарювання велося неналежним чином, над такими іменами могла бути призначена опіка.

Опікунські ради

При Московському і Петербурзькому виховних будинках були засновані імператорські опікунські ради. В їх завдання входило підтримання дворянського землеволодіння, аби воно не припинило своє існування. Розорені маєтку могли бути продані з аукціону більш заможному господареві. Або поміщик міг отримати процентну позику на відновлення господарства під заставу землі і селян. Такі позички видавали опікунські ради, основним джерелом доходу яких якраз і були кошти, одержувані з аукціонних торгів. При несвоєчасній виплаті відсотків або неповерненні позики в призначений термін маєток відчужувалось на користь кредитної установи та продавалося з аукціону. Це «колесо» могло обертатися довго, проте заповзятливий Чичиков придумав, як на ньому прокататися з користю для себе.

Шахрайство

Він, власне кажучи, хотів отримати позику під заставу кріпосних душ, але, оскільки таких не мав, то вирішив їх купити. При цьому він мав намір «за паперами» купити задешево селян, які померли, але юридично вважалися живими. Зрозуміло, Чичиков не збирався надалі платити подушну подати, відсотки за позикою і вже тим більше повертати позику. Провернути свою аферу з отриманням застави було б неможливо, якби у Чичикова були тільки фіктивні селяни, але при цьому не було землі. Купити землю в тій же губернії, де і селян, було б дорого. До того ж так було б надто помітно, що кріпаків фактично немає. Тому мудрий Павло Іванович вирішив купити недорогу землю в необжитою Херсонської губернії, а до неї селян «на висновок». За паперами все сходиться, а перевіряти ніхто не стане, значить, позику дадуть.