Згадаймо класику. Короткий зміст «Мертві душі», поеми Н.В. Гоголя

Суворий реаліст критичного спрямування, а ще - містик, сатирик, що викриває виразки й пороки свого часу, і тонкий, проникливий лірік- патріот, до болю люблячий російський народ, Росію, але при цьому зберіг тісний зв`язок з рідною Малоросією, Україна ... Такий він, Микола Васильович Гоголь, один з найцікавіших і загадкових письменників 19-го століття.

Поема «Мертві душі»

Отже, короткий зміст. «Мертві душі», найвідоміший твір Гоголя, переказати таким чином досить складно. Аж надто насичене воно філософським і соціально-викривальним змістом. Та й ліричні відступи, їх пронизливий, щемлива серце тон не опишеш - Гоголь з тих письменників, яких треба читати, як кажуть, в оригіналі. І всеж ...

Переказувати короткий зміст «Мертві душі» почнемо, звичайно ж, зі знаменитого приїзду в губернське місто NN якогось пана «середньої руки»: не надто товстого, але й не худого- не молодий, але й не старого, що не красеня, але й не виродка . Це головний герой твору, Павло Іванович Чичиков, колезький асесор. Він прибув сюди у своїх приватних справах, оселився в готелі, де в кожному номері бігають таргани завбільшки з чорнослив, і став розпитувати господаря про те, що робиться в місті і околицях.

Далі в короткий зміст «Мертві душі» слід включити розповідь про візит Чичикова до чиновників міста. Гоголь одним-двома словами дає влучні, точні характеристики всім градоправителя, малюючи попутно загальну картину вдач і порядків, які панують в NN. Виявляється, тут процвітає хабарництво, дворушництво, кругова порука, відверте злодійство казенних коштів і багато інших беззаконня. Однак Чичикова хвилює не це. Йому важливо знати, які великі поміщики мешкають в окрузі, чи не було якогось мору в їхньому боці, епідемій та інших лих. З чиновниками ж Павло Іванович поводиться чемно, ввічливо, виховано. Про себе він говорить мало, повідомляє тільки, що жертва службових несправедливостей і хоче в цих краях оселитися на спокої. До кожного чиновнику він уміє підібрати ключик, тому скрізь прийнятий із задоволенням і розпростертими обіймами.

Завойовує він прихильність і деяких поміщиків, з якими знайомиться в місті, а потім вирішується і відвідати нових приятелів. І далі короткий зміст «Мертві душі» - розповідь про подорож Героя по рідній Русі.

Селянська Росія викликає у Гоголя і у нас подвійне враження. З одного боку, широта і роздолля її пристроїв нагадують нам про незвичайній силі і талантах російської людини. З іншого, відверта бідність і злидні сіл, бруд і сумовитість пейзажів налаштовують на сумний лад. Кріпосницька дійсність воістину страшна у своїй буденності.

Чичиков відвідує по черзі маєтку Манілова, Коробочки, Ноздревой та інших поміщиків. До всіх він звертається з дивним проханням - продати йому померлих селян так, як якби вони були живими. У кожного поміщика своя, специфічна реакція на пропозицію. Якщо Манілов кілька сторопів і дарує Чичикову «душі», то у Коробочки, Собакевича, Плюшкіна йому доводиться неабияк попітніти і витратитися, щоб отримати шукане. А у Гоголя з`являється чудова можливість показати у всій «красі» страшний лик кріпацтва, довести, що не померлі селяни, а живі поміщики і чиновники є тими самими «мертвими душами», «небокоптітелямі», які, як паразити, присмокталися до народу і живуть , харчуючись його «соками» - народною працею.

Зображення поміщиків побудовано за принципом градації - від нудотного Манілова, людини «ні те ні се», до Плюшкіна - «діри на людство».

Особливу роль відіграє в поемі «Мертві душі» 11 глава, короткий зміст якої можна звести до розповіді про життєвий шлях Чичикова. Гоголь розкриває перед нами не тільки суть його афери, але детально оповідає про його дитинство, шкільні роки, молодості. Пристрасть до «копійці», до накопичення рано роз`їла його душу, перетворила на підлого, безпринципного негідника, негідника, який не зупиниться ні перед якими морально неохайними вчинками заради того, щоб отримати бажану вигоду і прибуток. Тому в повісті «Мертві душі» короткий зміст 11 глави можна вважати ідейно-мистецького центру твору.

Задумка Чичикова не вдалася. Замість запаморочливого успіху йому доводиться бігти з міста. Але герой не падає духом. Його «птах-трійка» мчить по просторах Росії, як невідворотний рок, як знамення настання нового століття - століття капіталізму, хижацтва, морального розкладання, падіння моральності. А сам Чичиков - герой нового часу, капіталіст, що приходить на зміну зживає себе кріпосникам-поміщикам.