Характеристика Чацького: а судді хто?

Чацький, Олександр Андрійович, був досить глибоким людиною для свого часу. Не далекий романтики, він володів чіпким аналітичним розумом і рідкісною здатністю помічати навіть незначні процеси, що відбуваються в суспільстві. Основна характеристика Чацького полягає в його непримиренності. Там, де інша людина промовчить, Олександр Андрійович, навпаки, намагається розвинути тему, висловлюється безсторонньо, а іноді категорично і безапеляційно. Світське суспільство, до якого за велінням долі належав Чацкий, що не терпіло критичних ескапад на свою адресу, а наш герой не упускав моменту, розносив кожного, хто перебував у відсталості буття і не бажав мислити прогресивно.

А остільки практично все суспільство першої половини 19 століття складалося з інертних, бездіяльних людей, то у Чацького не було і хвилини відпочинку, йому доводилося на догоду своїм характером і надзвичайно діяльної натурі, постійно вступати в якісь конфлікти, свою точку зору відстоювати, втім , не завжди успішно. Його, як правило, не хотіли слухати. Треба віддати належне Чацкому, він завжди був стриманий і коректний у своїх висловлюваннях, нікого не ображав різким словом, його ввічливість виробляла сприятливе враження на оточуючих, якими б отруйними сентенціями він їх не пригощав. Характеристика Чацького виграє від його ввічливості.

Але, тим не менш, громадянська позиція Чацького настільки не вписувалася в рамки суспільної моралі, що одного разу його, нічтоже сумняшеся, просто оголосили божевільним. Початок поклала Софія, предмет його обожнювання, об`єкт любові і шанування. Їй достатньо було мимохідь, проходячи серед гостей, кинути ненароком: «... здається Олександр Андрійович з глузду з`їхав ...» і Чацького тут же засудили всім суспільством, записали в постояльці «жовтого будинку»:

- сказала я щось, він почав реготати

- мене назвав модистки

- чоловікові моєму порадив в селі жити

- божевільний, божевільний

- в матір пішов, Ганна Олексіївна вісім разів з розуму сходила

- шампанське склянками тягнув, от і ...

- від жінок бігає, навіть від мене

Чацкому бракувало гумору все прийняти легко, характеристика Чацького не містить гнучкості й толерантності, він чіскренне переживав, страждав, однак усамітнитися не намагався, залишався на людях, немов у ньому горіла віра в те, що прокинуться, прийдуть в себе люди і все буде по- іншому. Надії його були марні, все марно, «о, часи, о звичаї ...». І Чацький, характеристика якого постійно видозмінюється, стає задумливим, все наступні суперечки з Фамусова або з кимось іншим з числа гостей йдуть як би вперед, а він навздогін щось говорить, невпевнено і не всякий раз до місця.

Тут коротка характеристика Чацького доповнюється новими нюансами, численними і досить суттєвими, а повна характеристика Чацького теж чекає свого продовження. Стоячи за колоною, Олександр Андрійович став свідком залицянь Молчалина за покоївки Лізою. Вислухав його визнання в любові до дівчини. Слова лилися доладно, хоч Тюрмі ще не охолов від спілкування з Софією, якої півгодини тому також зізнавався у коханні.

Софія теж випадково почула розмову Лізи і Молчаліна, її душа затремтіла і тюрмі став дорогий їй подвійно. А Чацький, заодно, став подвійно ненависний з його чортової набридливої любов`ю. Після всіх цих подій Чацький попросив карету. І поїхав шукати світом, де ображеному є почуттю куточок. Чи знайде?