Крилаті вирази з "Горя от ума". Афористичність комедії А. С. Грибоєдова

«Лихо з розуму» - одне з найвідоміших і цитованих творів російської літератури. Про нього написано десятки статей і монографій, здійснено величезну кількість постановок.

«Безсмертні» афоризми

Однак збулося пророцтво І. А. Гончарова, висловлене вже півтора століття тому: «Лихо з розуму», короткий зміст якого відомо, мабуть, кожному жителю Росії, витримало не тільки випробування забороною, а й випробування славою. Неабиякою мірою цьому сприяла афористичність і точність виразів. Крилаті вирази з «Лиха з розуму» стали невід`ємною частиною російської культури. Власне, ще до Гончарова проникливий Пушкін зауважив, що «половина віршів повинна увійти в прислів`я», маючи на увазі дивовижну афористичність стилю комедії.

І дійсно, текст п`єси буквально «розірваний» на цитати. Багато росіян сьогодні використовують афоризми Грибоєдова, навіть не підозрюючи про це. Здається, завжди в російській мові існували крилаті вирази з «Лиха з розуму» типу «щасливі годин не спостерігають» або «герой не мого роману». Цей список можна продовжувати і продовжувати. Крім того, і сам вираз «горе від розуму» - короткий і виразне позначення психологічної проблеми людини. Іскрометних крилатих висловів у комедії так багато, що створюється ілюзія легкості. І здається, що «Лихо з розуму» Грибоєдов написав на одному диханні, в пориві натхнення.

Творчі шукання

І сьогодні здається дивним, що Грибоєдов міг сумніватися в назві, підбирав і викреслював прізвища героїв, та й сам задум твору помітно відрізнявся від звичного нам варіанту.

У той же час все було саме так. Тема «злого розуму» була однією з улюблених в драматургії рубежу XVIII-XIX століть. Перш за все, вона була характерна для французької сатиричної комедії. Саме у французької комедії Грибоєдов навчався стислості і афористичності. Але ось нюанс: об`єктом осміяння в цих комедіях ставало не суспільство, а якраз викривач, який узяв на себе сумнівну місію судді та пророка. Данину цій традиції віддав і Грибоєдов. У комедії «Студент» герой теж викриває суспільство, причому його монологи разюче нагадують гнівні промови Чацького, але акценти зовсім інші. І справа не тільки в тому, що крилаті вирази з «Лиха з розуму» точніше і вдаліше. Вся справа в позиції автора. Якщо в «Студент» симпатії автора явно не на боці героя, то в комедії «Лихо з розуму» Грибоєдов відноситься до героя набагато більш складно. Ця обставина часто не враховувався. Радянське літературознавство часто допускало зворотний перекіс, недооцінюючи прізвище героя Чацький. «Лихо з розуму» трактувалося так, що Чацький був рупором ідей автора. Але це зовсім не так. Навчений життєвим і дипломатичним досвідом автор комедії «Лихо з розуму», життєве кредо якого може бути сформульовано як «розумне служіння Батьківщині», добре усвідомлював не тільки викликає симпатію щирий порив Чацького, а й потенційні небезпеки, пов`язані з пафосом тотального заперечення всього і всіх. Автору, безсумнівно, імпонує позиція «служити би радий, прислужувати тошно», що стала крилатою (почута їм, до речі, від композитора Олександра Аляб`єва), але далеко не всі в Чацького близько Грибоєдова.

Чацкий і його афоризми

Перш за все, герою не вистачає розумності, в якомусь сенсі - дорослості. Не випадково в чорнових варіантах Чацкий значився як «Чадский». І справа тут, звичайно, не тільки в алюзії на П.Я. Чаадаєва. Грибоєдова залучали і асоціації з самим коренем «чад» - тут і «чадо», тобто дитина, і той, хто в «чаду» - тобто засліплений, не має можливості тверезо мислити. Пізніше А.С. Грибоєдов пом`якшив «прозорість» прізвища героя, але справедливо вважав, що має вуха, нехай почує.

Афористичність прізвищ персонажів

Такі натяки, звичайно, не випадкові, якщо мати на увазі, що комедія написана «на стику» кількох напрямків, зокрема, класицизму і просвітницького реалізму. У традиції цих напрямків, особливо класицизму, прізвища героїв носили «підказує» характер, в них містилася характеристика.

«Лихо з розуму» слід цієї традиції. Короткий опис дійових осіб свідчить про те, що прізвища майже всіх героїв так чи інакше співвідносяться з семантикою розмови: засланні (той, про кого кажуть), Скалозуб (скалить зуби, але нічого не говорить), Молчалін (той, хто мовчить), Репетилов (той, хто здатний лише повторювати) і т.д. У результаті створюється картина глухонімого суспільства, яке не здатне чути і якому нічого сказати, суспільства, де «гріх не біда, поголос погана». В результаті крилаті вирази з «Лиха з розуму» доповнюються ще одним - «Є від чого у відчай прийти»!

Крилаті вирази героїв

У такому контексті абсолютно не випадкова прізвище головного героя комедії - Чацький. «Лихо з розуму» починається з того, що герой кидається з гнівними викриттями майже на всіх, але результат боротьби вирішений наперед. Герой занадто наївний і запальний, щоб являти собою якусь небезпеку для світу Фамусових.

І знамениті, що стали крилатими слова Чацького, звернені одночасно і до себе, і до Софії («Блажен, хто вірує, - тепло йому на світі») гірким відлунюють у сюжеті. Чацкий розчарований, принижений, відданий. Він нікому нічого не довів і нікого не переконав. Єдине, що турбує Фамусова, - це «Ах! Боже мій! Що стане говорити княгиня Марія Олексіївна »!

Афористичність назви

Цікаво, що в первинному варіанті комедія мала трохи іншу назву, більш чітко орієнтуватися читача на авторські установки: «Горе розуму». Однак Грибоєдов змінює назву. Здавалося б, різниця невелика, але насправді вона величезна. «Горе розуму» - це трагедія розумної людини в суспільстві, де інші не настільки розумні. І в грибоедовской п`єсі цей мотив, звичайно, присутня.

Але «Лихо з розуму» - назва з більш широким змістом, тому, можливо, воно і стало крилатим виразом. Суспільство влаштоване так несправедливо і абсурдно, що поява «розуму» виявляється згубним не тільки для самого «носія розуму», а й для всіх інших. В результаті появи Чацького постраждали всі: засланні (його турбує скандал), Софія (вона втратила коханого і віру в любов), Молчалін (він втрачає перспективи і кар`єру), сам Чацький. «Лихо з розуму» побудовано на парадоксі: розум, який повинен нести творення, несе лише руйнування. Хто в цьому винен: чи тільки суспільство або «злий розум» Чацького - читач і глядач повинен вирішувати сам. І від того вічно актуальним звучить, може бути, найвідоміший риторичне питання Чацького: «А судді хто?»