Аналіз вірша Некрасова "Муза". Образ музи Некрасова

Микола Некрасов - це людина, значення якого важко недооцінити. Російська література і громадська думка виглядають зовсім по-різному, якщо подивитися на них з двох тимчасових точок, що визначають дати його приходу і відходу з них. Аналіз вірша "Муза" дає нам ключ до глибшого розуміння творчості цього автора.

Поет і громадянин

Творчість Миколи Олексійовича Некрасова відкрило нову епоху в розвитку російської літератури дев`ятнадцятого століття. Некрасов позначив цілий ряд смислових напрямків, яких до нього просто не було. Поет був одним з перших, хто зміг звернути увагу свого читача в бік простого російського трудівника. Його поезія пройнята яскравим громадянським почуттям. Для більш глибокого розуміння творчого методу поета найкраще проаналізувати деякі його твори, які прийнято вважати ключовими. До таких, безумовно, відноситься вірш Некрасова "Муза", датований 1852 роком. У певному сенсі він є програмним. У цьому ранньому творі вперше позначені образи і смисли, які пройдуть через весь наступний творчість поета.

Аналіз вірша Некрасова "Муза"

У цьому розлогому тексті поет розмірковує про джерела натхнення і творчості. Тут виразно позначено два протилежних початку, до яких тяжіє натхнення поета - устремління в захмарні висоти і співчуття простим скромним людям, які далекі від небесних сфер. І ліричний герой вірша від імені поета робить свій остаточний вибір на користь тих, хто потребує його піснях на землі. Образ Музи Некрасова постає в його вірші у вигляді "... вічно плаче і незрозумілою діви". Натхненні нею поет безроздільно занурюється у вир і кипіння земних пристрастей. Він знаходить своє покликання в тому, щоб в першу чергу бути почутим земними людьми, а не захмарними ангелами. Погляд крізь цю алегорію на все подальше творчість поета повністю підтверджує зроблений ним у молодості вибір.

Крізь роки праць поневірянь

Вимогливий аналіз вірша Некрасова "Муза" дозволяє зробити висновок про те, що твір це було досить традиційно за формою і зайво претензійно за змістом. Але подібний висновок буде безпідставним. При всій наївності своїх поетичних декларацій вірність їм Некрасов проніс через усе своє життя. А була вона вельми нелегкою. Шлях до достатку і популярності лежав через довгі роки наполегливої праці та існування на межі бідності. Протягом багатьох років поет нічим особливим не виділявся на тлі тих людей, яким були адресовані його вірші. Власне, всю цю земну круговерть і зобразив у своєму ранньому вірші "Муза" Некрасов. Аналіз тексту цього твору дозволяє зрозуміти, з яких джерел черпав він своє натхнення. Поет визнає над собою владу лише однієї музи - "Сумною супутниці сумних бідняків, народжених для праці, страждання і оков". Слід розуміти, що такий вибір був досить незвичайним і навіть зухвалим. Він суперечив загальноприйнятій думці про елітарному призначення поетичної творчості.

Стилістичні особливості нової поезії

Аналіз вірша Некрасова "Муза" свідчить про моральне та естетичному виборі, який зробив поет. Уже в цьому творі чітко позначений коло образів і тим, яким автор має намір присвятити весь свій майбутнє творчість. При цьому сам вірш написано досить традиційним мовою. Але справа тут в тому, що подальший рух у вибраному напрямку вимагало нових виражальних можливостей. Безглуздо було писати про кріпаків мовою салонної поезії. І Микола Некрасов виявився на висоті обраної місії. Він ввів в російську літературу цілі лексичні пласти, яких до нього в літературній російській мові практично не було. Образна поетична система Миколи Некрасова виявилася яскраво індивідуальною. Його неповторний стиль породив безліч послідовників і наслідувачів.

Співак трудового народу

Поет Микола Олексійович Некрасов вивів у своїй творчості таку галерею образів, поява яких ще зовсім недавно неможливо було уявити. Кріпаки якщо й з`являлися на сторінках літературних творів, то лише у вигляді персонажів другого і третього плану. Для багатьох це виявилося несподіванкою, але на авансцені російської літератури виявилися прості трудівники-хлібороби, селяни "від сохи". Освічена аристократична публіка познайомилася з миром російського простолюду. Це було, без перебільшення, поетичним відкриттям. Його здійснив зберігає вірність своїм естетичним принципам, позначеним колись у вірші "Муза", Некрасов. Аналіз подальшого літературного процесу показує, що відкритий ним погляд на світ виявився для російського мистецтва магістральним. Поет створив цілий напрямок. Не тільки літературну школу, звернену обличчям до повсякденного існування простого народу, а й новий напрям у громадській думці і публіцистиці.

Шлях до свободи

Аналіз вірша Некрасова "Муза" після його написання свідчив лише про обраний поетом напрямку у розвитку своєї творчості. Але він і близько не міг припускати того суспільного резонансу, який здатне викликати поетичну творчість. Своєю поезією Микола Некрасов розбудив в суспільстві сили, які, як і його самого, не влаштовував існуючий порядок речей. Зрозуміло, він був не самотній у своїх прагненнях. Потужний підйом російського громадського руху привів до радикальних змін у сформованих століттями підвалинах російського суспільства. Під сильним тиском знизу в 1861 році був скасований такий середньовічний пережиток, як кріпосне право. Це було грандіозною подією російської історії, але, за засвідчення самого поета, не принесло народу очікуваного щастя і загального процвітання. Але все подальший рух громадської думки надихалися, крім іншого, поезією Некрасова та його послідовників. Відданими шанувальниками і читачами поета були практично всі російські революціонери і прогресивні громадські діячі.