Книжкова лексика російської мови

Для кращого розуміння, що таке книжкова лексика, згадаємо, що в мовознавстві існують два важливих поняття - мова і мова, які слід відрізняти один від одного. Мова являє собою систему знаків і правил, за якими ці знаки вживаються. Він постійний на кожному часовому етапі і властивий будь-якому індивідууму. У повсякденному спілкуванні людина стикається з конкретним проявом і функціонуванням даної мови в процесі спілкування, тобто з промовою.

Мова може бути усній чи письмовій. Остання пред`являє до людини особливо суворі вимоги, адже єдиним засобом передачі інформації на листі виступають слова. На відміну від реальної ситуації усного спілкування, що пише не може допомогти собі жестами, мімікою, інтонацією, а читає не може перепитати про те, чого недозрозумів. Звідси і відоме прислів`я: «Що написано пером - того не вирубаєш сокирою». У той же час для створення усних висловлювань людина володіє великими можливостями для вибору і підходящої організації мовних засобів.

Всі слова мови становлять його лексику. Оскільки люди використовують мову для різних цілей (спілкування з друзями, колегами та любімимі- створення літературних творів- написання наукових статей і діссертацій- формулювання законопроектів та багато іншого), зрозуміло, що і засоби, що використовуються для цих цілей, повинні бути різними. Першим звернув на це увагу ще Михайло Васильович Ломоносов. Саме він став піонером у розробці «теорії 3 штилів», охарактеризувавши їх як «високий», «середній» і «низький».

Основою мови є стилістично нейтральна лексика (будинок, стіл, ложка, ганчірка, добрий, синій, ходити, бігати, гуляти, в, якщо і т.д.). «Низьку» лексику сьогодні прийнято називати розмовної (електричка, нетямущий, перекусити, ах, ага) і «просторечной» (дебіл, закохатися, паскудно і інші аж до ненормативної лексики).

Книжкова лексика - це слова, які Ломоносов відносив до «високого штилю». Сучасні мовознавці поряд з розмовним стилем виділяють 4 основних книжкових стилю: публіцистичний, офіційно-діловий, науковий і стиль художньої літератури. Всі вони характеризуються використанням, поряд з нейтральною, стилістично забарвленої лексики.

1. Книжкова лексика публіцистичного стилю (спеціальна термінологія: хроніка, кореспондент, формат, новинний портал, агентство новин, опозиція, геноцид, конфессіі- оцінна лексика: авангард, антиколоніальні, висококласний, зазнати фіаско).
2. Лексика офіційно-ділового стилю (канцеляризми: абонент, клієнт, банківський рахунок, належить, заявник, кассація- службові слова: в силу, з вини, дотично, поскольку- термінологія - широковживаних і вузькоспеціальна: аташе, ратифікація, протокол, стягувати).
3. Книжкова лексика наукового стилю (терміни різних видів: диференціація, аргумент, луг, інтерференція, квадратний корінь, фонологія- абстрактна і общекніжная лексика: коливання, порівняння, Розташування-абревіатури: ВНИИГМИ, САПР- символи: CuS, PbO- «виробничі» слова: налагодження, шліфувати, прокатний).
4. Висока лексика художнього стилю (поетізми: надра, полум`яніти, амброзія, пишномовний, ложе, внімать- архаїзми та історизм: чоло, щоки, длань, дивись, речённий- народнопоетичної лексика: кручінушка, горе горювати, милий дружок, походжати).

Книжкова лексика, приклади якої наведено вище, може вживатися і в усних висловлюваннях, але в цьому випадку співрозмовники усвідомлюють такі слова і вирази як чужорідні, вжиті з певною метою, наприклад, комічної («Прочитай сей манускрипт!», «Звільніть!», « Що за апартеїд! »,« Ну-с, милий дружок! »).