Богадільня - це добре чи погано? Що таке богадільня

Які асоціації виникають у вашій свідомості при згадці богадільні? Ймовірно, не дуже райдужні. Незважаючи на те що значення даного слова відомо сьогодні далеко не всім, пам`ять поколінь люб`язно зберегла для нас підсвідоме ставлення до такого явища.

Сучасне розуміння

Для сьогоднішнього людини богадільня - це місце, населене людьми, м`яко сказати, не найвищого достатку. Як правило, таке позначення використовується в сучасному світі у складі стійких словосполучень на кшталт «розвели богадільню», причому діють такого роду висловлювання в ситуаціях, щонайменше, малоприємних.

По суті ж богадільня - це зовсім не позбавлене принципів суспільство і навіть не захаращені приміщення. Спочатку сенс слова був зовсім іншим, проте з часом він поступово втрачався і трансформувався, як це буває з лексемами, що означають явища, зникаючі в дійсності.

Звернемося спочатку до слова

Якщо уважно придивитися до структури самого слова, можна розгледіти в ній цікаву особливість: один з коренів його загальний зі словом бог. Скептики можуть стверджувати, що це - простий збіг. І значення слова «богадільня» ніяк не пов`язане зі Всевишнім, і будуть в цьому відношенні абсолютно не праві.

Одна з версій

Як уже говорилося раніше, первісне значення даного поняття було зовсім іншим і зовсім не мало негативної смисловий забарвлення. Якщо вірити історії, богадільня - це всього-на-всього притулок для бездомних, старих та інвалідів. Такі люди отримували там дах над головою, харчування та необхідну допомогу в цілому.

Притулок для бездомних людей - заклад не найприбутковіший, а тому найчастіше вони організовувалися на благодійних засадах і в основному при численних церквах. Так і з`явився в складі слова корінь «бог».

Альтернативний варіант

Є, втім, й інше пояснення цього трохи дивного назви. Згідно з деякими джерелами, богадільня - це не зовсім притулок для бездомних людей, а щось середнє між будинком престарілих та сучасним хоспісом. Нескладно припустити, що в закладах такого роду люди в основному доживали свої останні дні.

Оскільки світ на той момент був куди більш релігійним, віра в загробне існування була непохитна. Як відомо, та ж християнська доктрина передбачає всього два варіанти місць, куди людина може відправитися після смерті: пекло і рай. У другому випадку передбачається, що відмучилася старий або важко хворий відправляється до бога - в деякому розумінні такі люди прирівнювалися до юродивим, які, як відомо, вважалися безгрішними. Звідси і пішла з часом вираз «бога робити», яке потім стало конкретним позначенням місця.

Хто містив місця такого роду

Досить довго вважалося, що цей для багатьох останній притулок - богоугодна заклад, а тому практика пожертвувань все-таки мала місце. Проте коштів для нормального утримання закладів такого роду найчастіше не вистачало, і умови в богодільнях були, м`яко кажучи, не найкомфортніші.

Дещо не про благодійні засадах

Варто відзначити, що антисанітарія і відсутність мінімального комфорту було властиво таким закладам не завжди. За часів Петровської і Катерининської епох богадільня - це не стільки місце, де завжди можуть прийняти стражденних і потребуючих, скільки спосіб вирішити досить гостру соціальну проблему. Розвиток і збільшення маргінального прошарку суспільства було на той момент просто неприпустимим, а тому й сама влада була зацікавлена в створенні і підтримці закладів такого роду. Благородне початок таким чином пов`язувалося з чистою прагматикою.

Якщо раніше будь-яка богадільня - це було місце, що спонсорується правлінням, після Земської та міської реформ сія обов`язок лягла на громадське самоврядування. На перших порах це було досить великим кроком вперед, оскільки стали з`являтися нові соціальні організації, а прагнення запобігти зубожіння народу було надзвичайно сильним.

Заступництво над закладами такого роду було розділено між царською сім`єю, громадськістю, церквою і міністерствами. Мабуть, саме період початку ХХ століття у відношенні богоділень та інших закладів такого роду можна назвати самим сприятливим.

Ще раз про різницю в розумінні

Як видно з усього сказаного вище, розуміння самої назви цієї організації зазнало суттєва зміна. На сьогоднішній день вислів «відправити у богадільню» не обіцяє людині нічого хорошого, а вже «розвести богадільню» і зовсім ніхто не хоче. Споконвіку ж значення згаданих фраз було чи не діаметрально протилежним для людини імущого і стражденного.

Примітно, що самі богадільні нікуди не зникли, а лише змінили свою назву на більш сучасне - хоспіс. І, якщо з ними і сирітськими притулками питань особливо не виникає, то відправка в богадільню жебручих, що ночують на вулицях і вокзалах була б хорошим і благородним вчинком.