Філософія всеєдності Соловйова
Володимир Соловйов - це найбільший російський філософ 19-20 століття. У чому полягає його унікальність? Соловйов отримав прекрасну освіту, відмінно орієнтувався в безлічі сфер, зміг вдало синтезувати знання з різних галузей і об`єднати їх у єдину концепцію. Його праці справили величезний вплив на філософію того часу. Головним його досягненням є створення ідеї про всеєдності буття, яка є актуальною і в нашому сучасному світі. Розглянемо це питання детальніше.
Філософія всеєдності Соловйова складається з безлічі важливих постулатів. Спробуємо сформулювати основні з них. У концепції Соловйова як би з`єднуються два протилежних полюси. Філософ пише про таке поняття, як абсолютне суще. Що це таке? Абсолютне буття існує в двох площинах. Це одночасно все і нічого. Абсолютна суще позбавлене усіляких форм, воно не може бути чим-небудь. Одночасно це визначення включає в себе все, що тільки існує. Немає чого-небудь, що б було за межею абсолютної сущого. Тобто ніщо, яке є, є всім.
Перший полюс вільний від матеріальних форм, він існує тільки у вигляді чогось, поки не вираженого, це потенціал, ідея. Він «живе» вище всього існування. Другий полюс, навпаки, постає перед нами у всьому різноманітті своїх форм. Абсолют можна позначити як всеєдність. Воно вже є. Весь світ ж, це тільки стає всеединство. Ці два полюси нерозривно пов`язані між собою.
Філософія всеєдності Соловйова висуває тезу про те, що абсолют неможливо уявити без безпосереднього прояву в матеріальному світі. Тобто, ці два полюси породжують самі себе і плавно перетікають одна в одну. Всеедіное, яке ще тільки стає, можна назвати душею світу, його основним божественним елементом.
Бог, згідно Соловйову, має двояким єдністю. Саме тому й існує таке поняття, як свята трійця.
Філософія всеєдності Соловйова руйнує ідею про створення світу. Згідно великому мислителю, Бог в принципі не може існувати без людства, адже вони нерозривно пов`язані, це практично одне ціле, розділене на два полюси.
Крім того, варто відзначити тезу Соловйова про те, що індивідуальність особистості - це корінь всіх світових проблем. Чому філософ зробив такий висновок? Потрібно пам`ятати, що Володимир Соловйов вважав, що людство - це, можна сказати, єдиний організм. Торжество індивідуальності ж відштовхує індивідуумів один від одного. Егоїзм заважає повною мірою втілити ідею про всеєдності всього сущого, як про ідеал світу.
Тут можна провести аналогію з ідеями іншого великого мислителя Шопенгауера. Філософія всеединства Соловйова заперечує індивідуальність, відособленість особистості. Шопенгауер називав ту ж проблему самоствердженням, яке змушує людей протиставляти себе всьому людству. Російський мислитель бачить вихід у тому, щоб кожен прагнув звільнитися від тяжких пут відособленості і індивідуації.
Що «говорить» філософія всеєдності Володимира Соловйова про безсмертя душі? Тут його ідеї знову ж достатньою мірою суперечать християнським догмам. Філософ заперечував думку про безсмертя окремої душі особистості. Він писав про вічне людину, як про універсальну індивідуальності, яка є єдиною серед усіх людей, а не відокремленою. Тут можна вказати ще один цікавий момент. Філософія всеєдності виключає важливість однієї людини. Більш того, за подібній системі, відособлена особистість є всього лише абстракцією. Однак Володимир Соловйов визнає людство у своєму всеєдності однієї дійсної реальністю, яка тільки може бути.