Нові індустріальні країни та обґрунтування їх економічного злету

Сьогодні нові індустріальні країни займають важливе місце у світовій економіці, хоча ще зовсім недавно їх економіка була типовою для країн, що розвиваються.

Характеристика країн НІС

Їх відрізняють порівняно високий рівень ВВП, поширення індустріальних форм виробництва, відносно розвинена галузева економічна структура, експорт вироблених виробів, дешевизна робочої сили. На більш високий, ніж у країнах, що розвиваються, рівень зрілості піднялися ринкові відносини у цих державах.

Нові індустріальні країни - це, перш за все, деякі держави Латинської Америки: Мексика, Бразилія, Аргентина, які за багатьма показниками вже наблизилися до високорозвиненим в економічному відношенні країнам. У них суттєво зросли обсяги промислового виробництва і частка промисловості в державному національному доході. Значно зміцніла позиція класу підприємців.

До НІС також відносяться такі азіатські країни, як Сінгапур, Гонконг (у складі Китаю), Тайвань і Південна Корея. Важливі позиції тут займає іноземний капітал, що сприятливо позначається на темпах зростання обробної промисловості. По експорту продукції в сучасному світі ці країни лідирують серед ряду країн, що розвиваються.

Найбільш розвинені нові індустріальні країни світу - це Республіка Корея, Мексика, Аргентина, Сінгапур. Вони настільки щільно наблизилися до економічно розвиненим країнам, що вже знаходяться приблизно на одному рівні з державами Європи, такими як Іспанія, Греція, Португалія.

Від цих країн майже не відстають і інші держави Азії. До них можна віднести Індонезію, Малайзію, Філіппіни, Таїланд. Тут спостерігається зростання обсягів промислового виробництва, хоча ще значна частина місцевого населення зайнята роботами в сільському господарстві. Неухильно зростає експорт продукції, а представники національного капіталу впевнено зміцнюють свої позиції. Нові індустріальні країни Азії спільно з країнами Латинської Америки (Колумбія, Венесуела, Перу, Чилі, Уругвай) іноді називають відносяться до другого покоління країн НДСу.

Нові індустріальні країни у світовій економіці, причини швидкого темпу зростання економічного розвитку

Сутністю феномена НІС є те, що багато з держав, що розвиваються, долають аграрно-сировинну спеціалізацію економіки, формуючи промисловий комплекс, налагоджуючи модель господарства відкритого типу, яке може пристосуватися до міжнародних економічних ринків. Нові індустріальні країни, такі як Сінгапур, Гонконг, Тайвань і держава Південна Корея, є ядром НІС. Прикладом такого успішного дії перебудови в цих державах служить освоєння нових електронних технологій. Для здійснення цієї діяльності виникла потреба в інженерних кадрах, кваліфікованій робочій силі, здатної до постійного перенавчання, і налагодженому конкурентному механізмі в сучасному економічному секторі. До кінця 80-го року "чотири дракона" вже були міжнародними експортерами товарів електронної техніки.

Фундаментальним умовою успіху НІС в економіці з`явилася динамічна збалансованість попиту на кваліфікованих робітників, тому створювалися інститути, здатні реалізувати це завдання і виявляти пріоритетні напрямки підготовки фахівців. Оснащеність висококваліфікованими кадрами являє собою важливий фактор високої продуктивності праці в цих державах. Нові індустріальні країни Азії практично позбавлені галузей господарства, де б не був задіяний іноземний капітал. Експорт капіталу в НІС Азії здійснюється по-різному: у вигляді позики, прямих інвестицій або передачі нових технологій. НІС Азії на своєму досвіді показали, що збереження етнокультурних, філософських, історичних коренів суспільства відіграють важливу роль у створенні умов, сприятливих для проведення реальних структурних змін і суспільної перебудови.