Японська чайна церемонія

Японська чайна церемонія являє собою спільне чаювання в особливій, ритуальної формі. Вона зародилася в цій країні ще в середньовіччя. Спочатку їй відводилася роль в процесі медитації ченців-буддистів, а сьогодні це невід`ємний елемент культури місцевих жителів.

Завезений з материка чай став вживатися в цій країні з VII-VIII ст. н.е. З поширенням дзен-буддизму вживати його стали повсюдно. Згодом одним ченцем була написана книга про користь чаю, його прийняли до двору сьогуна Мінамото но Санетомо. Цей напій поступово зайняв гідне місце серед самураїв, аристократів, заходи з нагоди проведення «чайних турнірів» збирали велику кількість учасників.

Японська чайна церемонія проходила з дегустацією великої кількості сортів напою, за його смаку визначали місце зростання цього унікального чагарника. Традиція від знаті поступово перейшла і до простого люду, проте вона не була настільки помпезною і урочистою, а являла собою просте збори для спільного чаювання і неквапливих розмов.

В основі японська чайна церемонія містить китайську сунскую чайну традицію, яка була закладена ченцями приблизно в 1236-1308 роках. У цей період навчалися мистецтву приготування пахучого напою і перші майстри. Японська чайна церемонія в такому вигляді, як ми її знаємо, сформувалася пізніше, в 1481, завдяки Мурату дзюку. Вона увійшла в традицію у правителів і перейшла поступово до їх підданим.

Основу її становила ідея «вабі» або прагнення до природності і простоті. Вона стала протилежністю більш пишних і розкішних «чайних турнірів», що проводяться самураями. Чайна церемонія в Японії об`єднала в собі 4 основних принципи: гармонію - ва, чистоту - Сей, шанобливість - Кей, спокій, тишу - Секі.

Надалі традиції, пов`язані з чаюванням тільки розвивалися. У 1502-1555 рр. стали використовувати для їх проведення спеціальні чайні будиночки, або «тясицу». Щоб вони відповідали принципу гармонії (ва), їх стали будувати в стилі селянських будиночків з солом`яними дахами. Чайна церемонія в Японії з цього періоду стала відбуватися з використанням керамічного посуду.

Трохи пізніше близько такого будиночка стали створювати сад з кам`яними доріжками (родзи), який носив назву «тянива». В цей же час сформувався і етикет церемонії, була визначена послідовність дій осіб, які беруть участь, а також теми бесід, що ведуться за чаюванням. Все навколо повинно було створювати атмосферу спокою, можливість відійти від турбот, наближаючись до краси і істині.

Ці нововведення додали ще один принцип під назвою «сабі». Він мав на увазі присутність прихованої краси, що не кидається в очі, яка повинна була бути в простих речах, спокійних тонах і фарбах, тихих звуках. По суті, відбувався цілий міні-спектакль, він розглядався як форма духовної практики, а всі дії, деталі і предмети мали свій символічний зміст.

Загадкова і цікава країна Японія! Традиції цієї держави складалися століттями. Відома нам чайна церемонія за час свого існування придбала кілька різновидів. Серед них виділяють шість основних: нічну - при луне- зі сходом сонця - з 3.00 до 6.00 ранку-ранкову - в жарку погоду- післяобідню - близько 13.00- вечірню - після 18.00- спеціальну - в особливих випадках.

До чого ж сповнена чарівності та самобутності Японія! Традиції її, як і вона сама, іноді здаються неймовірними. Тут незвично все: гейші, спектаклі Кабукі, навіть традиційний японський побут дуже незвичним здається при першому знайомстві. Цікаво, що зовні все виглядає трохи бутафорським, але при цьому залишається справжнім. Японці - дійсно дивовижні люди, вони поклоняються красі природи, живуть в повній з нею гармонії і з повагою ставляться до її величі.