Інструменти грошово-кредитної політики

Кредитно-грошова політика спрямована на здійснення заходів, які вживаються урядом у сфері грошових і кредитних відносин з метою регулювання економічних процесів. Координатором її здійснення є центральний банк. Сама політика здійснюється в два етапи. Перший етап - центральний банк впливає на параметри кредитно-грошової сфери. Другий етап - підкориговані параметри передаються у виробничу сферу. Результатом ефективного виконання цих етапів буде служити стійкість темпів економічного зростання, досить низький відсоток безробіття, стабільність рівня цін і характерне рівновагу державного балансу. Пріоритетом у досягненні покращення економічного стану будь-якої держави служить стабільність рівня цін.

Основні інструменти грошово кредитної політики повинні впливати на всі фінансові процеси в державі в якості як прямих (або адміністративних), так і непрямих (або економічних) важелів. Це повинно виявлятися у контролі державою такого основного фінансового показника, як платіжний баланс країни.

Адміністративні інструменти грошово-кредитної політики мають вигляд приписів, директив та інструкцій, які повинні виходити з Центробанку і регулювати ліміти як на процентні ставки, так і на видачу кредитів. Контроль за лімітом процентної ставки здійснюється за допомогою визначення граничного значення позичкового відсотка, а також депозитної процентної ставки і ставки по ощадних вкладах.

Лімітування обсягів операцій за кредитами передбачає встановлення верхнього граничного значення кредитної емісії. Дане поняття відомо і під такою назвою - «кредитну стелю». Іншими словами, загальна сума кредитів, яка надається банківським сектором, визначає цей кредитну стелю. Однакові обмеження за обсягами та темпами зростання кредитів встановлюються для всіх комерційних банків. Іноді обмеження кредиту встановлюється тільки для деяких секторів економіки і носить назву селективного кредитного контролю. До такого методу регулювання належить лімітування меж з обліку векселів та обмеження кредиту на споживання.

Прямі інструменти грошово кредитної політики досить ефективні під час кризи кредитної системи, а також при слаборозвиненому внутрішньодержавному фінансовому ринку. Основним їх недоліком є сприяння відтоку грошових коштів у «тінь» і за кордон.

Непрямі інструменти кредитно грошової політики включають: зміни облікової ставки, установку обсягів обов`язкових резервів, а також здійснення операцій на відкритому ринку.

Одним з перших методів, що беруть участь в регулюванні грошово-кредитних відносин, прийнято вважати зміна облікової ставки. Суть його полягає в наданні впливу центрального банку на ліквідність інших банків і загальну грошову базу. При цьому під ліквідністю необхідно розуміти здатність банків різної форми власності у встановлені терміни здійснювати погашення всіх своїх фінансових зобов`язань.

Основні інструменти грошово кредитної політики, що дозволяють контролювати банківську ліквідність, включають і визначення суми обов`язкових резервів. Дані резерви необхідні для гарантування виплати вкладів клієнтам у разі банкрутства банку. Центральним банком встановлюється певний ряд нормативів для обов`язкових резервів. Наприклад, для збільшення заощаджень населення центральним банком встановлюються більш низькі норми для депозитів з невеликим терміном вкладу і більш високі - для вкладів до запитання.

Описані непрямі інструменти грошово кредитної політики чинять істотний вплив на масштаб і структуру кредитних операцій. Їх перевагою є ефективний вплив на об`єкт регулювання, відсутність виникнень під їх впливом диспропорцій в економічних процесах.

Виходячи з викладеного, можна зробити висновок, що всі інструменти грошово-кредитної політики повинні служити важелями економічного впливу для досягнення позитивного макроекономічного ефекту.