Для чого встановлюється норма обов'язкових резервів?

Норма обов`язкових резервів вважається одним з найефективніших інструментів грошово-кредитної політики держави. Даний показник встановлюється центральним банком країни для комерційних кредитних організацій і закріплюється законодавчо. Мета формування резервів полягає у страхуванні всієї банківської системи від непередбачених обставин, у підтримці рівня ліквідності та рентабельності. Крім того, вони підвищують надійність і гарантують збереження заощаджень громадян, які перебувають на депозитних рахунках.

В якості мотивуючого фактора, коли створювалися обов`язкові резерви, виступало бажання завжди володіти певною сумою грошових коштів, за рахунок яких банк своєчасно повертає гроші клієнта. У сучасній економічній ситуації уряд використовує такі резерви для регулювання обсягу грошової маси. Наприклад, коли в обігу ходить занадто багато готівки, і в зв`язку з цим прискорюються темпи зростання інфляції, норма обов`язкових резервів спеціально підвищується. Таким чином, відбувається подорожчання кредитів і стримування частини коштів у розрахунково-касовому центрі національного банку.

Не варто забувати і про те, що за допомогою подібних резервів уряд контролює природні процеси на фінансовому ринку, коректуючи вартість цінних паперів. Однак даним інструментом слід правильно управляти, адже, крім позитивного його впливу, можна виділити і ряд недоліків. Наприклад, постійно змінюється норма обов`язкових резервів породжує дисбаланс у всій банківській системі, так як пристосуватися до нових умов будь-якого кредитній установі досить складно. До того ж суми, які відраховуються до резерву, піддаються оподаткуванню, а значить, частина коштів комерційний бак втрачає безповоротно.

Банківські резерви повинні містити достатньо коштів, щоб зберегти фінансову стійкість організації у змінюються умовах. Якщо їх не вистачає, то комерційним банкам доводиться брати позики у національного банку або реалізовувати частину своїх цінних паперів. А в підсумку рівень загальної ліквідності помітно знижується. Таку картину можна спостерігати при підвищенні норм резервування. При їх зниженні вивільняються кредитні ресурси, які йдуть на погашення існуючої заборгованості, що, відповідно, збільшує ліквідність.

Норма обов`язкових резервів може вплинути на відсоткову ставку, що сплачується юридичними або фізичними особами у якості винагороди за користування кредитом. Звичайно, коли уряд проводить політику «дорогих грошей», сума відрахувань у резерв збільшується - і тоді вільних кредитних ресурсів, що знаходяться в розпорядженні банку, стає менше. Це і є причиною зростання процентної ставки по позиках. Однак не завжди центральному банку вдається впливати на комерційні кредитні організації. Може скластися ситуація, при якій банки проводять масштабні операції і володіють великою кількістю клієнтів, а значить, і розмір їх прибутку буде досить високий. Стійке фінансове становище дозволяє переводити на рахунок в національному банку резервні вимоги, не змінюючи розмір процентних ставок за кредитами і депозитами.

Тому державним органам слід ретельно вивчити ринкову кон`юнктуру, досліджувати банківський сектор, і тільки потім робити конкретні заходи впливу на економіку. Звичайно, будь-яка зміна норми обов`язкового резервування має бути ретельно продумано і обгрунтовано. В умовах стабільної економіки введення змін може негативно позначитися на всій банківській системі, тоді має сенс скористатися іншими важелями грошово-кредитної політики.