Основи фінансового управління та їх головні елементи

Основи фінансового управління закладені в кожній сфері здійснення суб`єктами підприємництва господарської діяльності. При цьому ними досить успішно використовуються спеціальні методи впливу на фінанси при виникненні відповідних взаємин. Їм характерні такі методи фінансового управління і єдині прийоми, як фінансове планування, програмування та прогнозування. Не можна забувати про фінансове регулювання, управлінні в оперативному порядку та здійсненні фінансового контролю.

Основи фінансового управління в частині здійснення планування і прогнозування займають одне з головних місць в самій системі управління. Саме при плануванні будь-яким суб`єктом господарювання оцінюється загальний стан фінансів, виявляється можливість зростання величини ресурсів і визначається напрямок їх найбільш ефективного використання.

Основи фінансового управління з використанням такого інструменту, як планування, досить ефективно відображаються при оцінці стану справ в найближчому майбутньому. Іншими словами, аналіз прогностичної інформації, процес отримання якої носить назву «прогнозування». Прогноз являє собою деяке уявлення про події на майбутній період, які ґрунтуються на спостереженнях, узагальненнях і певних обмеженнях.

Фінансове прогнозування служить обгрунтуванням планів з передбаченням економічного становища на конкретний період часу. Виходячи з практики, виділяються довгострокове і середньострокове прогнозування фінансової діяльності підприємства. При цьому основи фінансового управління в сфері прогнозування базуються на визначенні реально можливих обсягів ресурсів з їх потребами в планованому періоді. Зазначені прогнози є обов`язковим елементом при реалізації фінансової політики. Серед загальноприйнятих методів прогнозування необхідно виділити методи:

- експертних оценок-

- обробки часових і просторових совокупностей-

- ситуаційного аналізу-

- імітаційного моделювання.

Структура фінансового управління була б розглянута не повністю без такого важливого елементу, як програмування. Це метод планування, яким використовується програмно-цільовий підхід, в його основу закладаються мети (чітко сформульовані) і засоби їх досягнення.

Даний механізм фінансового управління передбачає: встановлення пріоритетів у видатках за основними напрямками, прагнення до підвищення ефективності використання ресурсів і призупинення фінансування при виборі іншого більш прийнятного варіанту.

Вибір певного варіанту програми насамперед залежить від економічних і ресурсних факторів. Необхідно враховувати, крім масштабів, значення та складності досягнення мети, ще величину наявних запасів, прогнозований загальний ефект і теоретичні втрати при недосягненні мети.