Економічні школи і їх розвиток

Становлення суспільства пов`язане з реалізацією матеріальних і духовних людських потреб. Задоволення потреб виступає головним мотивом участі людей у виробничих відносинах і фундаментом економічного розвитку.

Значення потреб

Людські нестатки спонукають людей до дії. Потреби існують спільно із засобами, за допомогою яких здійснюється їх задоволення. Ці "інструменти" формуються безпосередньо в робочому процесі. Праця - доцільна діяльність. Він проявляється насамперед в умінні людини створювати предмети і засоби для матеріального виробництва. У формуванні власності центральною ланкою виступає привласнення трудових засобів.

Господарський інтерес

Він виникає на основі системи різноманітних потреб. Економічні інтереси - найважливіший мотив трудової діяльності. При вдосконаленні виробництва збільшується кількість потреб. Вони, у свою чергу, сприяють подальшому розвитку економіки. Формування потреб, крім іншого, залежить і від суб`єктивних факторів. До них насамперед відносять смаки і схильності людини, духовні потреби особистості, фізіологічні та психологічні особливості, а також народні звичаї і звички. У зв`язку з цим формуються умови, при яких людина змушена встановлювати цінність послуг або товарів.

Виробнича діяльність

Вона здійснюється за допомогою економічної системи. Остання являє собою специфічний суспільно-організаційний механізм. У зв`язку з обмеженістю наявних ресурсів, задоволення потреб всіх членів суспільства досягти неможливо. Тим не менш, цивілізація прагне до цієї мети як до ідеалу. Це змушує людство виробляти різноманітні засоби, які дозволили б реалізувати дану задачу. В якості одного з таких засобів виступає економічна теорія.

Вихідні елементи

Перші ознаки економічного мислення виявляються в працях мислителів Стародавнього Єгипту і в давньоіндійських трактатах. Цінні заповіді, що стосуються господарювання, присутні і в Біблії. Як науковий напрям економічна теорія почала формуватися більш чітко в роботах давньогрецьких філософів. Перші ідеї сформульовані Ксенофонтом, Аристотелем, Платоном. Саме вони ввели термін "економія", позначаючи їм вчення про створенні та веденні домашнього господарства в рабовласницьких умовах. Цей напрямок базувалося на елементах натуральної трудової діяльності і ринку.

Розвиток економічних шкіл

Праці давньогрецьких мислителів стали фундаментом для подальшого формування вчення. Воно розділилося згодом на кілька напрямів. У підсумку сформувалися такі основні економічні школи:

• Меркантилізм.
• Марксизм.
• Фізіократи.
• Класична економічна школа.
• Кейнсіанство.
• Неокласична школа.
• Монетаризм.
• Маржиналізм та історична школа.
• Інституціоналізм.
• Неокласичний синтез.
• Ліворадикальна школа.
• Неолібералізм.
• Школа теорії економіки пропозиції.

  

Загальна характеристика традиційного напрямку

Основні економічні школи формувалися під впливом різних поглядів різних вчених. Визначну роль у становленні традиційного вчення зіграли такі діячі, як Ф. Кене, У. Петі, А. Сміт, Д. Рікардо, Д. С. Міль, Жан-Батист Сей. При відмінності поглядів їх об`єднувало кілька загальних ідей, на базі яких формувалася класична економічна школа. У першу чергу, всі названі автори виступали прихильниками господарського лібералізму. Його суть часто виражена словосполученням laissez faire, що буквально означає "залиште робити". Принцип цього політичного вимоги був сформульований ще фізіократами. Ідея полягала в наданні повної економічної свободи особистості і конкуренції, необмеженої державним втручанням. Обидві ці економічні школи розглядали людину як "господарюючого суб`єкта". Прагнення особистості до примноженню свого багатства сприяє збільшенню такого у всього суспільства. Автоматичним механізмом самонастроювання ("невидимою рукою", як назвав його Сміт) направляються розрізнені дії споживачів і виробників так, що у всій системі встановлюється довгострокове рівновагу. При цьому тривале існування в ній недовиробітку, перевиработкі продукції та безробіття стає неможливим. Автори цих ідей внесли значний вклад у формування школи економічної науки. Згодом вони використовувалися і удосконалювалися. Багато економічних школи вносили свої доповнення в ці ідеї. У результаті формувалися системи, які відповідали тому чи іншому етапу становлення суспільства. Так виникла, наприклад, соціально-економічна школа.

Ідея Сміта

На базі школи економічної теорії, прихильником якої був цей діяч, була розроблена концепція робочої вартості. Сміт і його послідовники вважали, що формування капіталу здійснюється не тільки за допомогою землеробства. У цьому процесі особливе значення має праця та інших верств населення, всієї нації в цілому. Прихильники цієї школи економічної теорії стверджували, що, беручи участь у виробничому процесі, трудящі всіх рівнів вступають в кооперацію, співпрацюють, що, у свою чергу, виключає будь-яке розрізнення між продуктивними і "безплідними" видами діяльності. Така взаємодія є найбільш ефективно тоді, коли здійснюється у вигляді ринкового товарообміну.

Економічні школи: меркантилізм і фізіократи

Ці навчання, як і описане вище, існували в 18-19 століттях. Ці економічні школи мали різні погляди на виробництво суспільного багатства. Так, меркантилізм дотримувався ідеї про те, що базою виступає торгівля. Для збільшення обсягу суспільного багатства уряд повинен всіма способами підтримувати внутрішніх продавців і виробників, перешкоджаючи діяльності зарубіжних. Фізіократи вважали, що економічну основу складає сільське господарство. Суспільство вони ділили на три класи: власників, виробників і безплідних. В рамках цього вчення були сформульовані таблиці, які, у свою чергу, стали фундаментом для утворення моделі міжгалузевого рівноваги.

Інші напрямки 18-19 століть

Маржиналізм - це австрійська школа, що дотримується ідеї про граничну корисність. Провідним діячем цього напрямку був Карл Менгер. Представники цієї школи пояснили поняття "вартість" з позиції психології споживача. Вони намагалися базувати обмін немає на виробничих витратах, а на суб`єктивній оцінці корисності продаваних і придбаних благ. Неокласична школа, представником якої був Альфред Маршал, розробила концепцію функціональних взаємин. Прихильником математичного напряму був Леон Вальрас. Він характеризував ринкову економіку як структуру, яка здатна досягти рівноваги шляхом взаємодії пропозиції і попиту. Їм була розроблена концепція загального ринкового балансу.

Кейнсіанство і інституціоналістів

Кейнс базував свої ідеї на оцінці діяльності всієї економічної системи в цілому. На його думку, структура ринку спочатку не равновесна. У зв`язку з цим, він виступав за жорстке державне регулювання товарообігу. Прихильники інституціоналізму, Ерхарт і Гелбрейт, вважали, що аналіз господарюючого суб`єкта неможливий без урахування формування навколишнього середовища. Ними було запропоновано комплексне вивчення економічної системи в динаміці еволюції.

Марксизм

Цей напрямок базувалося на теорії додаткової вартості і принципі планомірного формування народного господарства. Провідним діячем вчення виступав Карл Маркс. Його роботи згодом отримали розвиток в працях Плеханова, Енгельса, Леніна та інших послідовників. Деякі положення, висунуті Марксом, піддалися перегляду "ревізіоністами". До них, зокрема, належали такі діячі, як Бернштейн, Зомбарт, Туган-Барановський та інші. У радянські роки марксизм виступав в якості основи економічної освіти і єдиного легального наукового напрямку.

Сучасна Росія: ВШЕ

Вища економічна школа являє собою дослідний інститут, який здійснює проектну, освітню, громадсько-культурну та експертно-аналітичну діяльність. Вона базується на міжнародних стандартах. ВШЕ, виступаючи як частина академічної спільноти, ключовим елементом своєї практики вважає залученість в університетську глобальне взаємодія, партнерство з закордонними інститутами. Будучи російським університетом, установа працює на благо країни та її населення.

Основні напрямки ВШЕ - емпіричні і теоретичні дослідження, а також поширення знань. Викладання в університеті не обмежується фундаментальними дисциплінами.