Соціально-комунікативний розвиток. Що таке соціалізація дітей дошкільного віку

Соціалізація являє собою комплекс соціальних і психічних процесів, завдяки яким відбувається засвоєння людиною знань, норм і цінностей, що визначають його як повноправного члена суспільства. Це безперервний процес і необхідна умова оптимальної життєдіяльності особистості.

Соціалізація дітей дошкільного віку в системі ФГОС ДО

Згідно Федеральному державному освітньому стандарту дошкільної освіти (ФГОС), соціалізація і комунікативний розвиток особистості дошкільника розглядаються як єдина освітня область - соціально-комунікативний розвиток. У якості ж домінуючого фактора соціального розвитку дитини виступає соціальне середовище.

Основні аспекти соціалізації

Процес соціалізації починається з появою людини на світ і триває аж до кінця його життя.

Включає в себе два основних аспекти:

• засвоєння соціального досвіду індивідом за рахунок входження його в соціальну систему громадських зв`язків;
• активне відтворення системи суспільних зв`язків індивіда в процесі його включення в суспільне середовище.

Структура соціалізації

Говорячи про соціалізацію, ми маємо справу з певним переходом соціального досвіду в цінності й установки конкретного суб`єкта. Причому сам індивід виступає в якості активного суб`єкта сприйняття і застосування даного досвіду. До основних компонентів соціалізації прийнято відносити передачу культурних норм допомогою соціальних інститутів (сім`я, школа і т.д.), а також процес взаємовпливу індивідів в рамках спільної діяльності. Таким чином, серед сфер, на які спрямований процес соціалізації, виділяють діяльність, спілкування і самосвідомість. За всіма даними сферам відбувається розширення зв`язків людини з навколишнім світом.

Діяльнісний аспект

У концепції О.М. Леонтьєва діяльність у психології являє собою активну взаємодію індивіда з навколишньою дійсністю, в ході якого суб`єкт цілеспрямовано впливає на об`єкт, задовольняючи тим самим свої потреби. Види діяльності прийнято розрізняти за кількома ознаками: способам здійснення, формою, емоційної напруженості, фізіологічним механізмам та ін.

Основною ж відмінністю між різними видами діяльності є специфіка предмета, на який спрямований той чи інший вид діяльності. Предмет діяльності може виступати як в матеріальній, так і в ідеальній формі. При цьому за кожним даним предметом стоїть певна потреба. Також слід зазначити, що жоден вид діяльності не може існувати без мотиву. Невмотивована діяльність, з погляду А.Н. Леонтьєва, є умовним поняттям. У реальності мотив все одно має місце, проте він може носити латентний характер.

Основу будь-якої діяльності складають окремі дії (процеси, що визначаються свідомою метою).

Сфера спілкування

Сфера спілкування та сфера діяльності тісно пов`язані між собою. В окремих психологічних концепціях спілкування розглядається в якості сторони діяльності. Одночасно з цим діяльність може виступати в якості умови, при якому може здійснюватися процес спілкування. Процес розширення спілкування індивіда відбувається в ході збільшення його контактів з оточуючими. Дані контакти, у свою чергу, можуть встановлюватися в процесі виконання тих чи інших спільних дій - тобто в процесі діяльності.

Рівень контактів у процесі соціалізації індивіда визначається його індивідуально-психологічними характеристиками. Значиму роль тут також грає вікова специфіка суб`єкта спілкування. Поглиблення спілкування здійснюється в процесі його децентрації (перехід від монологічної форми до діалогічної). Індивід вчиться орієнтуватися на свого партнера, на більш точне його сприйняття та оцінку.

Сфера самосвідомості

Третя сфера соціалізації, самосвідомість особистості, формується за допомогою становлення його Я-образів. Експериментально було встановлено, що Я-образи виникають в індивіда не відразу, а формуються в процесі його життєдіяльності під впливом різних соціальних факторів. Структура Я-індивіда включає в себе три основних компоненти: знання себе (пізнавальний компонент), оцінка себе (емоційний), ставлення до себе (поведінковий).

Самосвідомість визначає розуміння особистістю себе як певної цілісності, усвідомлення власної ідентичності. Розвиток самосвідомості в ході соціалізації є контрольованим процесом, здійснюваним у процесі придбання соціального досвіду в умовах розширення діапазону діяльності та спілкування. Таким чином, розвиток самосвідомості не може проходити поза діяльності, в якій постійно здійснюється трансформація уявлень особистості про себе відповідно до подання, до у очах інших.

Процес соціалізації, таким чином, повинен розглядатися з точки зору єдності всіх трьох сфер - як діяльності, так і спілкування та самосвідомості.

Особливості соціально-комунікативного розвитку в дошкільному віці

Соціально-комунікативний розвиток дошкільнят є одним із базових елементів в системі становлення особистості дитини. Процес взаємодії з дорослими і однолітками впливає не тільки безпосередньо на соціальну сторону розвитку дошкільника, а й на формування його психічних процесів (пам`ять, мислення, мова та ін.). Рівень даного розвитку в дошкільному віці прямо пропорційний рівню ефективності його подальшої адаптації в суспільстві.

Соціально-комунікативний розвиток по ФГОС для дітей дошкільного віку включає в себе наступні параметри:

• рівень сформованості почуття приналежності до своєї сім`ї, шанобливого ставлення до оточуючих;
• рівень розвитку спілкування дитини з дорослими і однолітками;
• рівень готовності дитини до спільної діяльності з однолітками;
• рівень засвоєння соціальних норм і правил, моральний розвиток дитини;
• рівень розвитку цілеспрямованості і самостійності;
• рівень формування позитивних установок по відношенню до праці і творчості;
• рівень формування знань в галузі безпеки життєдіяльності (в різних соціально-побутових та природних умовах);
• рівень інтелектуального розвитку (у соціальній та емоційній сфері) і розвиток емпатійни сфери (чуйність, жаль).

Кількісні рівні соціально-комунікативного розвитку дошкільників

Залежно від ступеня сформованості навичок, що визначають соціально-комунікативний розвиток по ФГОС, можна виділити низький, середній і високий рівні.

Високий рівень, відповідно, має місце при високому ступені розвитку розглянутих вище параметрів. При цьому одним з благоприятствующих в даному випадку є фактор відсутності проблем у сфері спілкування дитини з дорослими і однолітками. Домінуючу ж роль відіграє характер стосунків у сім`ї дошкільника. Також позитивний ефект мають заняття з соціально-комунікативному розвитку дитини.

Середній рівень, що визначає соціально-комунікативний розвиток, відрізняється недостатністю сформованості навичок за деякими з виділених показників, що породжує, у свою чергу, складності у сфері спілкування дитини з оточуючими. Однак даний недолік розвитку дитина може компенсувати самостійно, при незначної допомоги з боку дорослого. В цілому ж процес соціалізації проходить відносно гармонійно.

У свою чергу, соціально-комунікативний розвиток дошкільнят з низьким рівнем вираженості за деякими з виділених параметрів може породжувати значні суперечності у сфері спілкування дитини з сім`єю і оточуючими. В даному випадку дошкільник не в змозі впоратися з проблемою самостійно - потрібне сприяння з боку дорослих, у тому числі психологів і соціальних педагогів.

У кожному разі соціалізація дітей дошкільного віку вимагає постійного супроводу і періодичного контролю з боку як батьків дитини, так і освітньої установи.

Соціально-комунікативна компетентність дитини

Соціально-комунікативний розвиток в ДОУ спрямоване на формування у дітей соціально-комунікативної компетентності. Всього ж виділяють три основні компетенції, якими необхідно опанувати дитині в рамках даної установи: технологічна, інформаційна соціально-комунікативна.

У свою чергу, соціально-комунікативна компетентність включає в себе два аспекти:

1. Соціальний - співвідношення власних прагнень з прагненнями окружающіх- продуктивну взаємодію з членами групи, об`єднаними спільним завданням.
2. Комунікативний - вміння отримувати необхідну інформацію в процесі діалога- готовність представляти та відстоювати власну точку зору при безпосередньому повазі позиції інших людей- вміння використовувати даний ресурс в процесі комунікації для вирішення тих чи інших завдань.

Модульна система у формуванні соціально-комунікативної компетентності

Соціально-комунікативний розвиток в рамках освітньої установи представляється доцільним супроводжувати у відповідності з наступними модулями: медичний, модуль ПМПК (психолого-медико-педагогічний консиліум) та діагностики, психологічний, педагогічний та соціально-педагогічний. Першим в роботу включається медичний модуль, потім, в разі успішної адаптації дітей, модуль ПМПК. Інші модулі запускаються одночасно і продовжують функціонувати паралельно з медичним і модулем ПМПК, аж до випуску дітей з ДНЗ.

Кожен з модулів увазі наявність конкретних фахівців, діючих чітко у відповідності з поставленими завданнями модуля. Процес же взаємодії між ними здійснюється за рахунок управлінського модуля, що координує діяльність всіх підрозділів. Таким чином, соціально-комунікативний розвиток дітей має підтримку на всіх необхідних рівнях - фізичному, психічному і соціальному.

Диференціація дітей в ДОП в рамках модуля ПМПК

У рамках роботи психолого-медико-педагогічного консиліуму, в який зазвичай включені всі суб`єкти виховного процесу ДОУ (вихователі, психологи, старші медсестри, завідувачі та ін.), Доцільно диференціювати дітей за наступними категоріями:

• діти з ослабленим соматичним здоров`ям;
• діти, що відносяться до групи ризику (гіперактивні, агресивні, замкнуті та ін.);
• діти, які мають труднощі у навчанні;
• діти, які мають яскраво виражені здібності в тій чи іншій сфері;
• діти, які не мають особливостей у розвитку.

Одним із завдань роботи з кожною з виділених типологічних груп є формування соціально-комунікативної компетентності як однієї із значущих категорій, на яку спирається освітня область.

Соціально-комунікативний розвиток - динамічна характеристика. Завданням консиліуму є відстеження цієї динаміки з погляду гармонійності розвитку. Відповідний консиліум повинен проводитися на всіх групах в ДОП, включаючи в свій зміст соціально-комунікативний розвиток. Середня група, наприклад, в процесі програми включається в систему соціальних відносин за допомогою вирішення наступних завдань:

• розвиток ігрової діяльності;
• прищеплення елементарних норм і правил взаємини дитини з дорослими і однолітками;
• формування патріотичних почуттів дитини, а також сімейної та громадянської належності.

Для реалізації даних завдань в ДОУ повинні бути спеціальні заняття з соціально-комунікативному розвитку. У процесі даних занять відбувається трансформація відносини дитини до оточуючих, а також здібностей до саморозвитку.