Власність як економічна категорія

Власність як економічна категорія відображає весь комплекс суспільних відносин: соціальних, національних, релігійних, політичних, юридичних, морально-етичних та інших. Це досить складне і багатогранне поняття. Власність перебуває в центрі економічної системи, так як обумовлює те, яким способом працівник буде з`єднаний зі засобами виробництва, визначає структуру суспільства і політичну, і соціальну. Також вона впливає на наявність і характер мотивації до праці, на вибір способу поділу його результатів.

Таким чином, висловлюючи найглибші взаємозв`язку і взаємозалежності, власність як економічна категорія розкриває і суть буття суспільства.

Спочатку вона розглядалася як ставлення людини до певної речі, тобто, чи має він її в наявності і чи може нею розпоряджатися. Потім, у міру того, як розвивалося суспільство, накопичувалися наукові знання, уявлення про власність стало більш змістовним і об`ємним. Речі стали розумітися інакше. Тільки за певних економічних умовах срібло і золото перетворилося на гроші. Адже самі по собі вони такими не є.

Це ж стосується і власності. Вона характеризується в першу чергу не ставленням людини до речі, а тим, ким саме і яким способом вона присвоєна. Важливо і те, наскільки зачіпаються при цьому інтереси інших. Як тільки вони вступають у відносини з приводу привласнення якоїсь речі, вона стає власністю. А це вже економічна категорія.

Присвоєння - це існуючий у суспільстві конкретний спосіб опанування річчю. Воно виражає відношення суб`єкта до неї як до особистої.



Присвоєння починається зі сфери виробництва. Саме тут формується об`єкт власності, його вартість. Хто володіє засобами виробництва, той і отримує результати. Далі через сфери обміну та розподілу цей процес триває.

Звідси випливає наступне визначення. Власність як економічна категорія - це комплекс взаємовідносин між суб`єктами господарювання. Разом вони вирішують питання про присвоєння результатів виробництва і його коштів.



Існує і протилежний процес - відчуження. Він має місце, коли суб`єкт залишається без прав на володіння і розпорядження якимось об`єктом власності. Обидва процеси є діаметрально протилежними сторонами одного поняття. Суперечності в системі «привласнення-відчуження» служить сильним внутрішнім поштовхом для саморозвитку відносин власності. Саме в цьому і полягає потужний вплив даного зв`язку.

Власність як економічна категорія сприймає видимість того, як людина ставиться до речі. Тому вона обов`язково відображає зв`язок: відношення її «господаря» до «не хазяїн». Ця взаємозалежність проявляється через її суб`єкти та об`єкти.

В якості останніх виступає все, що можна привласнити: нерухомість, природні ресурси, гроші, цінні папери, засоби виробництва і т. П.

Носії відносин є суб`єктами власності. Це фізичні особи або юридичні, держава або кілька держав.

Власність як економічна категорія тісно взаємопов`язана з юридичною стороною життя. Правовий аспект зафіксований у законодавстві. Це надає економічним відносинам характер юридичних, тобто їх учасники стають носіями певних зобов`язань і можливостей.

Ще одна з найбільш складних проблем в економіці, що виникає при розгляді власності, це класифікація її типів. Здійснюється вона на підставі двох підходів: горизонтально-структурного та вертикально-історичного. Останній визначає ті види власності в економіці, які склалися історично.

А горизонтально-структурний підхід враховує, насамперед, рівень розвитку продуктивних сил, ступінь прав суб`єкта на ресурси, на управління виробництвом, на його результати і т. П. Спираючись на ці критерії, виділяють приватну і суспільну власність, кожна з них має свої форми прояви.




» » Власність як економічна категорія