Революція 1905-1907 рр.

До початку 20 століття Російська держава стояло в ряду п`яти найбільших промислових країн у світі. Проте всередині держави серед усіх верств суспільства панувало невдоволення. Частина дворян і інтелігенція виступали за введення конституції, селяни бажали землі поміщиків. Робітники ж домагалися поліпшення умов праці та підняття зарплати. Чашу невдоволення переповнила невдала війна з Японією.

Революція 1905 року в Росії почалася 9 січня. До Зимового палацу вийшло близько ста сорока тисяч чоловік під ватажком священика Гапона. Вони йшли з портретами царя, з іконами. Були серед них люди похилого віку, діти, жінки.

Микола Другий наказує розігнати маніфестацію. Сам цар виїхав з Петербурга. Загони військ вже стояли на вулицях.

Маніфестантів зустріли збройові залпи. В результаті в "Кривава неділя" загинуло більше тисячі людей, було поранено близько п`яти тисяч.

Ці криваві події тут же сколихнули всю країну. Почалися страйки, робочі стали зводити барикади.

Революція 1905-1907 рр. розвивалася стрімко. У страйку в Іваново-Вознесенську взяло участь близько шістдесяти тисяч робітників. У 1905 році, першого травня, пройшли масові демонстрації в багатьох містах, селянські виступи в багатьох повітах. Несподівано спалахнуло повстання на флоті. Броненосець "Потьомкін" підійшов у супроводі міноносця №267 до Одеси 15 червня.

Влітку 1905 року було сформовано Селянський союз. Цією першою великою організацією керували есери і ліберали. Вже до осені повстання охопили всю країну. Перша російська революція 1905 налічувала близько п`яти мільйонів чоловік. До загального страйку робітників, розпочатої 15 жовтня, приєднувалися й середні шари - студенти, лікарі, службовці.

До листопада Селянський союз об`єднався з робочим класом. Масові заворушення проходили в армії і на флоті. Найбільшим повстанням став виступ матросів на крейсері "Очаків", яким керував лейтенант Шмідт.

Після жовтневих подій партія Леніна за підтримки Рад народних депутатів організовує підготовку до масового збройного повстання. Передбачалося, що виступ почнуть робочі Петербурга. Але пітерські меншовики діяли не дуже рішуче. Цим і скористалося російський уряд. На початку грудня 1905 була арештована велика частина депутатів столиці. Пітерські страйкарі залишилися без керівництва.

У цих умовах революція 1905-1907 рр. досягла свого піку. Московські організації взяли на себе ініціативу проведення загального повстання. Передбачалося, що страйк 7 грудня переросте в великомасштабне збройний виступ.

Опівдні 7 грудня загули паровозні і заводські гудки Москви. Чотириста підприємств припинили роботу. У місті проводилися мітинги, формувалися військові дружини. Уряд спробував придушити повстання за допомогою військ, але солдати московського гарнізону відмовилися виступати проти трудящих. Військовослужбовці були роззброєні і замкнені в казармах.

У грудні за прикладом Москви повстання спалахнули і в Ростові, містах Закавказзя, Прибалтики, Сибіру, в Нижньому Новгороді, Уфі, Пермі.

Однак керівники повстання в Москві було заарештовано. За наказом царя з Петербурга прибув семенівський полк. Барикади, влаштовані робітниками, були знищені в найкоротший термін. 19 грудня за розпорядженням московського ради була припинена збройна боротьба. Всі повернулися на свої робочі місця.

У наступному, 1906 році, в страйку брало участь більше мільйона трудящих. Спалахують повстання швидко придушувалися урядом.

Цар розпускає Державну Думу в липні 1906 року. В цей же час відбуваються заворушення в Кронштадті, Ревелі, Свеаборге. У червні наступного, 1907, року цар розганяє другий, ще більш опозиційну, ніж перша, Державну думу. Був також змінений і виборчий закон.

Революція 1905-1907 рр. характеризувалася сучасниками як буржуазно-демократичне виступ. Головною метою цього масового повстання було прагнення знищити поміщицьке землеволодіння і самодержавство.

Революція 1905-1907 рр. сформувала передумови для збройного повстання 1917 року.