Земельне володіння, надане на умовах несення служби: порядок та особливості володіння

Земля завжди була предметом численних суперечок і конфліктів. Саме через родючих ділянок, розташованих в гирлах великих річок, починалися перші війни. Пізніше феодали прагнули прирощувати до своїх володінь все більше і більше територій, підпорядковуючи собі та їхніх мешканців. Тим самим вони доводили всю повноту своєї влади. Так з`являлися і міцніли держави. Таким чином, володіння землею завжди було одним з найважливіших ознак багатства і влади. Таке положення зберігається і сьогодні.

Основні принципи володіння землею на Русі

Час, коли все було спільним для всіх членів соціуму, тривало дуже недовго. Людській натурі властиво хотіти користуватися благами цивілізації одноосібно і самостійно. Саме через це прагнення і почало формуватися землеволодіння. Що ж означає це поняття?

Земельне володіння на Русі - це володіння ділянкою певною особою (як фізичним, так і юридичним) на праві власності, оренди і т. Д.

За часів правління царів існували різні категорії цього поняття. Так, було церковне, монастирське, міське, посадські землеволодіння і, звичайно, приватне. Незважаючи на те що Росія вважалася патріархальної країною, яка з небажанням переймала передовий досвід іноземних держав, її система розподілу території була набагато більш цивілізованою, ніж, приміром, в Ефіопії. Там вся земля повністю перебувала в руках самодержця, який певним чином здавав її в оренду підданим. Всі податки й податки, що збираються з неї, накопичувалися в державній скарбниці.

Поняття вотчини

Приблизно до 15-го століття в нашій країні існував один вид приватного землеволодіння. Їм була вотчина. Якщо порівнювати її і земельне володіння, надане на умовах несення служби, то різниця, безсумнівно, є. Вотчиною людина розпоряджався на правах власності і міг передавати її своїм нащадкам. Спадкове земельне володіння на Русі мало на увазі створення в її межах певного управлінського апарату, який контролював збір податків та організацію роботи селян.

Само походження слова "Вотчина" (батьківська власність) передбачало основний її ознака - можливість переходу у спадок. Зародилася ця форма землеволодіння ще в Київській Русі. Як правило, власниками ставали князі і знатні члени дружини, а також бояри. Після прийняття Руссю християнства з`явилися і церковні вотчини.

Під час політичної роздробленості держави така форма володіння стала основою феодалізму. Землі, що належать князям, постійно розширювалися за рахунок пожалувань, викупів і захоплень сусідніх територій. Також це призвело і до значного посилення впливу власників вотчин на політичне та економічне життя Русі.

Земельне володіння, надане на умовах несення служби: що це?

У 15-му столітті виникає помісна система. Вона мала на увазі надання особам, службовцям на благо держави, земельних наділів. Це було одночасно і нагородою за сумлінне виконання посадових обов`язків. На розсуд государя земельне володіння, надане на умовах несення служби, могло бути як тимчасовим (тобто поки людина працює), так і постійним (переходило людині довічно).

Маєток - це що?

У середині 15-го століття на Русі виникла нова форма землеволодіння. Маєток - це особливий вид власності, володіння ділянкою, право на який надавалося за несення військової або державної служби. Існували аналоги цього поняття і в Європі. Так, в Іспанії маєток називалося асьенди, а в Португалії - фазендою.

Для того щоб відокремити дану форму землеволодіння від інших, наприклад, від вотчини, необхідно виділити основні її ознаки. До них можна віднести:

• Особистий характер. Маєток надавалося конкретній особі, а не закріплювалося за тією чи іншою посадою.
• Тимчасовий характер. Маєтком людина володіла лише протягом певного періоду, який найчастіше закінчувався з припиненням державної або військової служби.
• Умовний характер. Маєток видавалося людині не просто так, а в обмін на те, що він буде виконувати певні обов`язки по відношенню до держави.
• Неможливість розпоряджатися. Людина могла проживати на території маєтку, проводити там сільськогосподарські роботи, полювати і т. Д. Але передавати земельне володіння, надане на умовах несення служби, у спадщину, продавати або обмінювати права у нього не було. Якщо чиновник був звільнений з місця роботи, то він був змушений виїхати з маєтку разом зі своїм майном.

Такі основні відмінні риси маєтку.

Землеволодіння в сучасній Росії

У наш час багато що змінилося. Наразі громадянин РФ (а також будь-яке іноземне особа) може володіти ділянкою землі на таких підставах:

• право власності;
• право довічного успадкованого владенія;
• право аренди;
• право безстрокового користування.

Ця можливість законодавчо закріплена Конституцією Росії (ст. 35).