Право власності та інші речові права

Право власності при суб`єктивному розгляді припускає ступінь ймовірного поведінки власника щодо речей, що належать йому. Дане поняття в такому саме сенсі має своєї, властивою тільки йому специфікою.

Право власності відносять до категорії абсолютних майнових прав. Це означає, що суб`єкт-власник як правомочна особа може самостійно розпоряджатися майном в особистих інтересах.

Розглядаючи право власності та інші речові права, слід зазначити, що перше поняття застосовується як початкове, основне. Інші ж носять виключно похідний характер. При цьому власники наділені особливими статусами. Право власності та інші речові права (на житлові приміщення зокрема) здебільшого безстрокові.

Об`єктом в розглянутих відносинах виступає річ, яка виступає в якості товару, наділеного певною економічною цінністю в суспільстві. У зв`язку з цим об`єкти цивільних прав і права власності не збігаються. У положеннях ГК придбання можливості володіння відноситься виключно до речей.

Право власності та інші речові права, на відміну від, наприклад, зобов`язальних, закріплені законодавчо. Суб`єкт цивільних юридичних відносин не наділений правом на свій розсуд формувати нові різновиди можливостей володіння майном. А ось що беруть участь в зобов`язальних відносинах можуть вступити в операції не тільки передбачені законодавством, але й не передбачені ним, проте не суперечать йому.

Слід при цьому право власності та інші речові права відрізняти. Головною відмінністю вважається наявність у власника повної можливості розпорядження своїм майном. При цьому інші особи володіють чужими речами (майном) на підставі обмеженого права власності.

В рамках розглянутих юридичних відносин передбачено не тільки наявність у суб`єкта повноти правочинів, а й обов`язків по видатках, змісту та іншим заходам, що сприяють підтриманню речі в належному стані. Відповідно до загального правила саме власник несе весь тягар фінансових витрат щодо майна, що належить йому. У числі витрат законом передбачена і обов`язкова сплата відповідного податку. Право власності та інші речові права, таким чином, розрізняються і за обсягом зобов`язань, пов`язаних з володінням (змістом) речі. При цьому тягар витрат виступає в якості неминучою необхідності і безпосередньо пов`язане з можливістю володіння.

Утримання майна передбачає певні зобов`язання, пов`язані з ризиком випадкового псування або загибелі речей. Власник у зв`язку з цим може мати невигідні наслідки, які настали в результаті пошкодження або втрати майна в відсутність будь-чиєї провини.

Право власності та інші речові права надаються особам на підставі закону. При цьому поряд з наданням широких правочинів, із забезпеченням захисту в рівній мірі всіх можливостей власників, законодавець визначає і рамки їх здійснення. Так, не допускаються дії, що передбачають намір завдати шкоди іншим особам, зловживання можливостями володіння в інших формах (нанесення шкоди природі, незаконне застосування домінуючої позиції на ринку та інше).

Розглядаючи обмеження можливостей володіння, слід враховувати ряд положень. Так, обмеження на право власності, як і інших цивільних прав, допускаються у відповідності з федеральним законом і лише в тій мірі, в якій це є необхідним для забезпечення конституційного ладу, здоров`я, прав, моральності та інтересів інших осіб, безпеки та оборони держави. У деяких випадках враховується особливий правовий режим майна. У зв`язку з цим передбачається і особливий характер обмежень права володіння (власності).