Класифікація Природничих Наук

Проблема класифікації наук полягає в складності підходів до поділу наукових дисциплін на окремі класи. Завдання створення повної системи вимагає охоплення всіх наук, в тому числі і практичних, прикладних. Для цього потрібен загальний єдиний принцип, на підставі якого можна було б будувати класифікацію.

Людські знання мають три основних сторони: знання, що відповідають на питання: що вивчається ?, як вивчається? і навіщо вивчається? У зв`язку з цим виділяють три сторони системи: об`єктно-предметну, методологічно-дослідницьку і практично-цільову. Зв`язок між ними визначається наростанням частки суб`єктивної складової.

Як правило, першим великим класом по всіх класифікацій виступають природничі науки. До них примикають абстрактно-математизувати і математичні, які відносять до числа наук, що розрізняються між собою по предмету (об`єкту).

Класифікація природничих наук вже відома з античних часів. Ще Аристотель розділив всі знання на теоретичні, практичні та поетичні. Але його розуміння було далеко від сучасного. Марк Варрон виділяв граматику, риторику, діалектику, арифметику, геометрію, музику, астрологію, медицину й архітектуру. Арабські вчені ділили знання на арабські (ораторське мистецтво, поетика) та іноземні (медицина, математика, астрономія). У середні століття Гуго Сен-Вікторський поділив науки на практичні, теоретичні, механічні та логічні. Роджер Бекон виділяв логіку, граматику, математику, метафізику, етику і натурфілософію.

Наука вивчає об`єкти і явища навколишнього людини світу. Сучасна класифікація наук досі носить насправді наближений характер і недостатньо повно відображає дійсну суть речей. Наукові дисципліни ділять умовно на дві великі групи. До першої групи відносять природничі дисципліни (Займаються дослідженням об`єктів і явищ природи, тобто тієї частини світу, яка не є продуктом діяльності людей. До другої групи відносять гуманітарні науки, які вивчають явища, що виникли в результаті розумної діяльності людини.

Об`єкти природи володіють внутрішньою структурою, тобто самі складаються з більш дрібних об`єктів. За цією ознакою виділяють різні за рівнями організації матерії: Космічну, геологічну, біологічну, планетарну, фізичну, хімічну. У зв`язку з цим класифікація природничих наук ділить їх на окремі дисципліни, які відповідають перерахованим матерій. За даним критерієм знання ділять на астрономію, геологію, біологію, екологію, фізику та хімію. Всі дисципліни цього ряду перетинаються між собою, виходять на рівні суміжних знань. Фізика в ході свого розвитку виявила ще більш елементарні підрівні, на яких організовується матерія (молекули, атоми, інші елементарні частинки).

Для природничих дисциплін характерною особливістю є їх не відособленість один від одного. При дослідженнях постійно існує необхідність в інформації про елементи, які можуть бути надані тільки знаннями іншого рівня.

Ієрархічна класифікація природничих наук показує, що ті дисципліни, які знаходяться на більш низьких щаблях сходів, є простіше вищестоящих. Однак завдяки простоті досліджуваного матеріалу (матерії) ці дисципліни змогли накопичити набагато більше фактів і створити стрункі наукові теорії.

Така класифікація природничих наук не включає математику. А без неї немислима жодна сучасна точна наука. Справа в тому, що сама математика не є в повному розумінні точної дисципліною, бо не вивчає матерії і об`єкти реального світу, природи. В її основі лежать закони, обчислені людиною.