Диференціація наук

Процес розвитку науки включає взаємодію протилежних процесів - інтеграції та диференціації. Інтеграція є об`єднанням знань. Диференціація наук - це виділення нових дисциплін.

На кожному етапі розвитку переважає той чи інший процес. Диференціація наук була більш характерна для етапу формування, зародження знань. Сьогодні ж переважає процес інтеграції.

Диференціація наук, будучи перетворенням деяких "зачатків" знань в самостійні, відособлені дисципліни, почалася вже на рубежі 16 і 17 століть. В ту епоху філософія, що була єдиним раніше знанням, почала розділятися на два напрямки. Таким чином, сформувалися власне філософія та наука. При цьому остання являла собою цілісну систему знань, соціальний інститут і духовну освіту. Разом з цим диференціація наук відбувалася і у філософії. Таким чином, сформувалися діалектика, етика, онтологія та інші напрямки. Наукові знання розчленовувалися на відокремлені науки, які, в свою чергу, поділялися на дисципліни. Всередині цієї системи пріоритетне місце займала "ньютоновская" класична механіка, тісно взаємопов`язана з математикою із самого початку свого існування.

У наступному періоді диференціація наук продовжувала посилюватися. Цей процес був викликаний потребами виробництва і внутрішніми потребами формування громадської знання. В результаті стали активно розвиватися прикордонні науки.

Після того як біологи, заглибившись у вивчення живого, зрозуміли, що в клітинному перетворенні величезне значення мають хімічні процеси, почалося поглиблене вивчення цих процесів. Так виникла біохімія. Необхідність дослідження фізичних процесів в організмах спровокувала розвиток біофізики. Аналогічно сформувалася хімічна фізика, фізична хімія, геохімія та інші напрямки. Дисципліни виникали і на кордоні трьох наук. Так, наприклад, сформувалася біогеохімія.

Виділення нових дисциплін являє собою закономірний наслідок інтенсивного ускладнення і збільшення обсягу знань. При цьому неминуче виникає поділ і спеціалізація праці, диференціація навчання. Слід зазначити, що поділ наукової роботи має як позитивні, так і негативні риси. Позитивним моментом є можливість більш глибокого дослідження явищ. Крім того, підвищується і продуктивність праці вчених. Негативною ж рисою є звуження кругозору наукових діячів.

Разом з процесом виділення нових дисциплін відбувалося і взаємне проникнення, об`єднання напрямків. В результаті інтеграції стерлися деякі межі знань, відбулося об`єднання багатьох методів. Як вже зазначалося вище, процес об`єднання більш характерний для сучасної науки, в рамках якої активно розвиваються різні загальнонаукові галузі. До них, зокрема, відносять синергетику, кібернетику та інші.

Розвиток науки, таким чином, являє собою процес діалектичний. У ньому відокремлення одних дисциплін супроводжується інтеграцією інших, відбувається взаємопроникнення різних напрямків, взаємодія різноманітних ідей і методів пізнання світу.

Об`єднання наук сьогодні набуває все більшого поширення. Це пов`язано переважно з необхідністю вирішувати різні проблеми глобального характеру, спровоковані практичними потребами. Наприклад, досить складне завдання з дослідження космосу викликала необхідність об`єднати зусилля вчених різних спеціальностей. Для вирішення актуальних екологічних проблем необхідна тісна взаємодія гуманітарних, природничих наук, важливий і синтез вироблюваних ними методів та ідей.