Що таке наукова теорія

Наукова теорія являє собою вищу форму формування наукового знання. Ця вища форма дає цілісне уявлення про істотні зв`язки і закономірності конкретної досліджуваної області реальності.

Наукова теорія представлена системою тверджень, взаємопов`язаних логічно. Побудова знань в ній здійснюється із застосуванням доказового механізму. Наукова теорія втілює певну дослідницьку програму, що забезпечує її цілісність, представляючи її у вигляді єдиної системи, що містить знання. Методологічна точка зору передбачає, що ця система повинна прагнути максимально адекватно і повно описувати, виводити положення, зберігаючи цілісність і внутрішню несуперечливість.

Наукова теорія включає ряд компонентів. До них, зокрема, відносять емпіричну основу (отримані в результаті експерименту факти), теоретичну основу (закони та постулати, які застосовуються при описі ідеалізованих об`єктів). Крім того, систему становить логіка (принципи і правила докази і логічного висновку), а також комплекс отриманих результатів і тверджень.

Наукові теорії володіють різним характером вирішуваних завдань. Різні і способи побудови і типи реалізованих процесів. Разом з цим різним формам ідеалізації і типам ідеалізованих предметів відповідають і різні види наукових теорій. У зв`язку з цим існує певна класифікація систем, згідно якої наукові теорії поділені на дедуктивні, описові та математизувати.

До описовим (емпіричним) систем відносять, наприклад, еволюційне вчення, висунуте Дарвіном, фізіологічну систему Павлова. У цю ж категорію включені і лінгвістичні теорії в традиційному їх розумінні, велика частина сучасних теорій психології та інші. Відповідно з численними дослідними даними, зазначені системи знань описують конкретну групу явищ і об`єктів. Це дозволяє вивести загальні закони, що становлять основу теорії. Як правило, описові системи формулюються простим природним мовою із застосуванням особливої термінології з відповідній галузі знань.

Математизувати теорії відрізняються активним залученням математичного апарату і моделі. Модель являють собою конструкцію ідеального об`єкта, яка заміщає і представляє певний певний реальний об`єкт. До такого типу теорій відносять математичну лінгвістику, генетику, теоретичну фізику.

Третім типом є дедуктивні системи. Необхідність їх побудови з`явилася у зв`язку з виниклими завданнями математичного обгрунтування. До першої дедуктивної теорії відносять "Початки" Евкліда. Побудовані вони на підставі аксіоматичного принципу. Ці наукові теорії складаються в кілька етапів. Спочатку формулюється початкова, вихідна основа. Потім створюються твердження, які передбачається отримати з цієї основи. Застосовувані в дедуктивних теоріях логічні інструменти строго фіксуються, докази ж будуються на підставі цих інструментів. У таких системах користуються особливим формалізованим мовою.

Наукове поняття створюється відповідно до певних вимог. Обов`язково має бути присутня адекватність описуваного об`єкта, повнота опису досліджуваної сфери дійсності. Невід`ємною умовою є взаємозв`язок різних компонентів, відповідність даним досвіду.

Застосовуючи методи наукового аналізу, вчені не тільки створюють опису об`єктів у відповідній предметної області, але й пояснюють їх функції, структуру, склад, генезис.

У відношенні будь-якої системи можуть застосовуватися певні процедури обгрунтування (фальсифікація, верифікація та інші). Як правило, вони пов`язані з критикою теоретичної основи.