Феодальна роздробленість на Русі

Феодальна роздробленість на Русі, причини якої приховані в економічному і політичному розвитку ранньофеодального суспільства, існувала до кінця 15 століття. Формування великого землеволодіння на тлі переважання натурального господарства в Давньоруській державі неминуче сприяло переходу вотчин в самостійні виробничі комплекси. При цьому їх економічні зв`язки були обмежені прилеглої округою. Ремісничі та торговельні потреби, що існували в той час, могли бути з легкістю задоволені в досить швидко розвиваються політичних і господарських центрах - містах. При цьому зростала кількість міст і додавалося населення за рахунок підйому продуктивних сил. Розвивалися і ті поселення, які раніше не мали істотного економічного значення.

Феодальна роздробленість на Русі формувалася в умовах неминучих соціальних протиріч між низами і верхами ранньофеодального суспільства. Утворений при цьому клас власників земель прагнув до встановлення в різних формах залежності (як юридичної, так і економічної) землеробського населення. Однак відбувалися класові антагонізми (спори) в 11-13 століттях мали характер, в основному, локальний, і для вирішення конфліктів, як правило, було достатньо втручання місцевої влади, без залучення державних сил.

Феодальна роздробленість на Русі проходила в умовах необхідності в соціальній та економічній незалежності бояр-вотчинників (великих землевласників) від центральної влади. При цьому бояри були проти необхідності ділитися з Великим Князем своїми доходами. Крім того, вони підтримували володарів в окремих князівствах в їх боротьбі за політичну та економічну незалежність.

Феодальна роздробленість на Русі була фактом неминучим. В рамках цього процесу відбувався подальший розвиток культури та економіки держави в цілому. При цьому слід говорити і про більш міцному встановленні формувалася системи відносин між феодалами.

Безсумнівно, розпад колишньої єдиної держави мав і певні негативні наслідки. Головним з них історики називають ослаблення захисту земель країни від зовнішнього нападу, особливо за умови ймовірної появи досить сильного загарбника.

Феодальна роздробленість на Русі зовні являла собою фактичний розділ території країни між членами значно збільшилася князівської родини.

Слід зазначити, що окремі ознаки розпаду почали з`являтися вже після кончини в 1054 році Ярослава Мудрого. Система відокремилися князівств виникла в результаті боротьби між його нащадками, які користувалися підтримкою місцевих бояр.

На нетривалий період, під час правління Володимира Мономаха, трапилося піднесення Києва. Він знову став загальноросійським центром. У цей період були придушені сепаратистські настрої місцевих правителів, переможений зовнішній ворог - половці.

Країна знову занепала зі смертю Мономаха. В цей же час починається і феодальна роздробленість на Русі. Причини і наслідки цього періоду мають для всієї країни історичну значимість.

Після кончини сина Мономаха, Мстислава Великого, на місці однієї держави сформувалося близько п`ятнадцяти самостійних областей. Серед них Полоцька, Чернігівська, Галицька, Новгородська, Ростово-Суздальська, Смоленська та інші. При цьому всередині кожної з них тривав процес політичного дроблення і економічного відокремлення. Таким чином, кожна з частин великого держави перетворювалася, в свою чергу, в систему дрібних напівнезалежних князівств.