Руська Правда Ярослава Мудрого

«Руська Правда» Ярослава Мудрого вважається видатною пам`яткою історії російського права. Списки її дійшли до сьогоднішніх днів в досить великій кількості. Однак єдиної класифікації прийнято не було.

Звід законів «Руська Правда» була кодексом феодального права Давньої Русі. Її норми взяті за основу судних грамот (Новгородської і Псковської), а також майбутніх законодавчих документів російської, а також литовського права.

«Руська Правда» Ярослава Мудрого з`явилася після епохи, в якій об`єднання сільського населення характеризувався як сусідська громада. Вона, у свою чергу, виникла в результаті розкладання сімейної громади.

«Правда Ярослава Мудрого» являє собою найдавнішу частину правового кодексу. У ній відображені більш старі норми, прийняті за часів правління князя. Ця частина кодексу містить шістнадцять статей, далі йде безліч законів, виданих синами Ярослава з середини 11 і до початку 13 століття («Правда Ярославичів»).

Основу змісту кодексу складають акти, що відображають інтереси княжого управління. Порівнюючи окремі його частини, досить явно видно розширення влади князів і княжого суду.

«Руська Правда" Ярослава Мудрого визначала правове становище для населення. При цьому кожне феодальне суспільство включало в себе стани, обов`язки і права яких законом чітко визначалися, як нерівні. Нерівність було як у відносинах між станами, так і по відношенню до держави.

Слід зазначити, що в ту епоху існувала якась статичність у розвитку суспільства, яку держава намагалася закріпити законодавчо. Суспільний уклад Русі ґрунтувався на рабстві. Найжорсткіші його прояви відзначаються в 9-10 століттях, на ранніх етапах зародження державності.

«Руська Правда" Ярослава Мудрого визначала холопа в якості власності пана, при цьому сам холоп власністю не володів.

Формування класу феодалів відбувалося поступово. До нього ставилися дружина, князі, місцева знать та інші. Цивільне управління здійснювалося феодалами, крім того, вони відповідали і за військову організацію. Законодавством передбачався збір данини і судових штрафів з населення, які йшли на забезпечення функцій з управління.

Для врегулювання васальних та земельних відносин феодалів, а також їх зв`язку з Великим Князем, мабуть, існували спеціальні договору. «Руська Правда» розкриває лише окремі аспекти правового становища феодального стану.

Правовий кодекс Стародавнього держави встановлює і захист власності. За посягання, порушення, крадіжки встановлювалися досить високі штрафи.

Невід`ємною частиною законодавства стало формування обов`язків населення по відношенню до уряду. Призначалися численні податки у формі оброків, данини.

У законодавстві Ярослава існували деякі положення, які намагалися встановити статус «смерда». У правових актах розглядалося не тільки визначення його статусу, але і правоздатність, обов`язки. Є вказівки на різні штрафи, які призначалися смердам. Однак, незважаючи на те, що «Руська Правда» при необхідності в законодавчому акті вказує на приналежність до конкретної групи (соціальної), поняття і статус «смерд» трактовано в кодексі досить розпливчасто.

Вільне населення в містах було забезпечено правовим захистом актів «Руської Правди». Особлива увага приділялася купецтву, рано почав формуватися об`єднання (гільдії).

Необхідно відзначити, що розвиток Давньої Русі відбувалося в тому ж напрямку, що і в найбільших європейських країнах. Російська держава того часу характеризується істориками як країна з високо розвинутою юридичною сферою, великим культурним потенціалом.