Чи можливі докази існування Бога?

В нашу секулярну епоху все більше людей говорять про те, що для віри потрібні докази існування Бога. Для людини глибоко віруючої Бог є, і це не потрібно доводити ні цій людині, ні тим більше, Богу. Для атеїста Бога немає, і людині релігійній важко уявити цілком наукові докази, щоб змінити його точку зору. Але, тим не менш, суперечка атеїстів з віруючими йде вже не одну тисячу років, і за цей час був вироблений цілий системний апарат доказів на користь буття й небуття Бога. Чому ж цей спір триває нескінченно, а сперечальники зазнають однакове фіаско? І чи потрібні, в такому разі, ці дискусії взагалі? Спробуємо в цьому розібратися.

Помилка теологів минулого полягає в тому, що вони намагалися довести наявність Верховній Сили, Верховного Істоти, Першопричини і т.д., виходячи зі спостережень за цим, матеріальним світом, і намагалися надати наукові докази існування Бога. До речі, особливо в цьому досягла успіху християнська традиція, починаючи з Тертуліана, Ансельма Кентерберійського і Фоми Аквінського і закінчуючи Кантом. У Середні віки філософія вважалася «служницею теології», але теологія користувалася мовою філософії, щоб довести буття Бога. У 1078 Ансельм Кентерберійський, звертаючись чомусь не до людей, а до Бога, наводить такий аргумент, щоб довести Богу Його буття апріорі: в людському розумі є поняття абсолютної досконалості. Але якщо абсолютно досконала істота не присутній, не існує в реальному світі, то таким чином воно не абсолютно і повністю абсолютно. Виникає протиріччя, з якого Ансельм робить висновок, що Бог існує. Незважаючи на те, що на такому апріорно доказі грунтувалися численні теологи, воно не витримує критики атеїстів: якщо люди, різною мірою недосконалості, існують в цьому реальному світі, то це ще не означає, що в ньому існує і істота абсолютно досконале.

Блискучий теолог-схоласт Фома Аквінський спробував вийти з цієї ситуації, висунувши свої п`ять доказів існування Бога за допомогою аргументів a posteriori. Знову ж таки, ці аргументи засновані на вивченні цього, матеріального світу. Перший доказ - через рух: все в цьому світі рухається по якійсь причині. Отже, існує якийсь нерухомий двигун, тобто Бог. Другий аргумент - Абсолютна причина всіх наслідків. Ніщо створене не є власною причиною. Значить, повинна існувати першопричина всього, тобто Бог. Третій аргумент - космологічний: оскільки існує час і предмети існують в часі (тобто колись виникли), то, отже, існує якась позачасова сутність, яка викликала час і існування речей в часі і просторі, тобто Бог.

Але, скажуть атеїсти, вислухавши ці 3 аргументу, тут дається повністю недоведена і ненаукова передумова, сам по собі Бог належить черговий послідовності, не є її складовою частиною. Навіть якщо ми припустимо, що є якась сутність, завершальна ланцюжок сходження до першопричини цього світу, і назвемо її Богом, то це ще не означає, що ця сутність наділена іншими якостями, які приписуються Богу: благодаттю, всемогутністю, умінням читати в серцях, відпускати гріхи. Ці три онтологічних докази існування Бога породили християнську теодицею, покликану виправдати Бога - Сотворителя матеріального світу за зло, яким переповнений цей світ. Якщо Благой Бог створив наш світ, то чому цей світ не благ? Якщо цей світ не благ, то, може, його створили то не Бог?

Четвертий аргумент Фоми - це доказ від ступеня досконалості: є абсолютна благодать, і в цьому світі ми спостерігаємо її менші прояви. Але зло - це ж не недолік благодаті, звідки взялося воно? Ми не можемо все максими називати Богом. І п`ятий аргумент - доказ через доцільність: все створено з певною метою, і ця вища мета - у Бога.

Філософ Е. Кант спростовує докази існування Бога Фоми Аквінського і висуває своє власне: оскільки в людському серці є вимоги справедливості, праведності, доброти, тобто поняття, які в цьому світі безглузді, оскільки не приносять матеріальної користі, отже, ці поняття дані нам від іншого світу, де «нова земля, і нове небо», на них пробуває. Це поняття про Бога як про моральний вимозі, категоричному імперативі, толкающем людей на здійснення добрих і безоплатних вчинків, і є головним аргументом морального докази існування Бога. Оскільки в цьому світі не існує більш марного явища, ніж чеснота.