Внутрішня політика Петра 1

Підсумки правління Петра 1 були настільки значними, величними, що багато істориків цілком обгрунтовано ділять російську історію на епоху допетровську і послепетровскую. Ставлення до цього імператору стало одночасно і каменем спотикання і яблуком розбрату для дослідників. Воно розділило вчених на два табори: схвалюють перетворення Петра 1 і засуджують їх.

Так, перші вважають, що зовнішня і внутрішня політика Петра Першого послужила потужним поштовхом для прогресу країни. Другі ж, навпаки, впевнені, що своїми діями імператор тільки закріпив кріпацтво і феодалізм, а насильницька зміна усталених традицій і способу життя спричинила за собою інші потрясіння, що сталися під час його правління.

Як би там не було, внутрішня політика Петра 1 торкнулася практично всіх сфер життя суспільства.

Одне з головних перетворень імператора - зміна державного устрою управління країною. Ще в 1708 році країну розділили на вісім великих губерній, щоб зміцнити владу на місцях. Губернії ділилися на провінції, а провінції, в свою чергу, - на повіти.

Після Полтавської битви він повністю реформував органи влади (та місцевої, і центральної). У 1711 році Сенат замінив Боярську Думу. Дев`ять обираються Петром сановників давали присягу, їм же і написану, і управляли фінансами держави, створювали нові закони. А в 1722 році Петро 1 призначив ще й генерального прокурора.

У період з 1718 року по 1721 10 колегій замінили 50 наказів. Кожна колегія займалася конкретною галуззю. Справами духовними, наприклад, завідував Синод, створений в 1721 році.

А проголошення в 1721 році Петра 1 імператором остаточно зміцнило його владу як необмеженого, самодержавного монарха.

Внутрішня політика Петра 1 привела і до соціальних перетворень. Згідно з указом про єдиноспадкування, виданим в 1714 році, дворянський маєток і боярська вотчина вважалися одним і тим же. Він об`єднав два стани в одне, представники якого стали називатися дворянами. Цей же указ зобов`язував зраджувати маєток одному з синів у спадок. Також дворянам наказувалося служити на флоті, в армії чи в органах державної влади.

У 1722 році був виданий Табель про ранги, який розділив службу на придворну, військову та цивільну. Рангів було чотирнадцять, і піднятися вище можна було, тільки пройшовши черговий ступінь.

Все населення, крім представників духовенства і дворянства, платило податок державі, так звану «подушнуподати» (окремо за кожну особину чоловічої статі, причому вік і працездатність не брались до уваги). Платили податок та міські ремісники, які, до того ж, зобов`язані були записуватися в цехи. Також з 1724 без письмового дозволу поміщика селянин не міг піти на заробітки в іншу місцевість. І в той же час по країні були підібрані всі жебраки, хворі, каліки і відправлені в монастирі або богадільні.

Таким чином, поступово склалося нове побудова суспільства, засноване на становому принципі і кероване з боку держави законодавством.

Внутрішня політика Петра 1 майже не торкнулася сільське господарство. Не припинялося освоєння нових земель, розведення нових порід худоби, вирощування нових сортів культурних рослин. Селянські повинності встановлювалися не законом, а самими поміщиками, тому кріпосні часто перебували під найсильнішим гнітом.

Внутрішня політика Петра 1 не завжди приводила до позитивних перетворень. Пов`язано це було, насамперед, з відсутністю спеціального плану проведення різних реформ. Часто відбувалося й так, що створені приписи з часом не виправдовувалися і скасовувалися, а замість них створювалися і тут же вводилися нові.