Командна економічна система

Командна економічна система, яка була властива ряду країн, з`явилася завдяки здійснити в них соціалістичним революціям. Ідеологічним прапором цієї системи були постулати марксизму. Така модель економіки була розроблена Леніним і Сталіним - вождями Компартії СРСР. Коріння ж ідеї йдуть до вчення про соціальної утопії. Впровадження системи характерно для країн Східної Європи та Азії в першій половині і середині ХХ століття.

Командна економіка - це система ведення народного господарства, заснована на управлінні ним шляхом адміністративних розпоряджень. Згідно марксистської теорії, саме такий пристрій мало сприяти прискоренню процесу підвищення загального добробуту. При цьому обов`язковою умовою було усунення конкуренції, що дозволяло б вести всю господарську діяльність країни згідно єдиному загальнообов`язковим (директивному) планом. Розробка особливостей планування розвитку проводилася на науковій основі керівництвом країни.

У 50-80-ті роки (час розквіту комуністичного табору) близько третини населення Землі жило в країнах, в яких панувала адміністративно-командна економічна система. Введення цього укладу почалося з практичного придушення особистих свобод громадян і впродовж його існування супроводжувалося серйозними людськими жертвами.

Командна економічна система СРСР характеризувалася такими ознаками:

• державний плановий комітет встановлював, що повинні виробляти підприємства;
• галузеве міністерство визначало, як має здійснюватися виробництво і диктувало технології, оскільки воно виділяло кошти;
• держкомітет з постачання вирішував, куди буде поставлятися і кому продаватися вироблена продукція, а також визначав, де купувати ресурси для нових циклів виробництва;
• держкомітет з ціноутворення розраховував відпускні ціни, які не змінювалися десятками років;
• зарплата робітникам призначалася Державним комітетом з праці та зарплате;
• розпорядження доходами було в руках Міністерства фінансов;
• Держкомітет з будівництва визначав, в якому напрямку і обсязі буде розвиватися виробництво;
• держбанки встановлювали обсяги коштів, які підприємства могли у них же взять;
• Міністерство зовнішньої торгівлі диктувало, які товари можуть йти на експорт, а які мають бути реалізовані виключно на внутрішньому ринку.

Командна економічна система - це, насамперед, знищення всіх форм власності, крім державної. Це дає владі право командувати використанням всіх економічних ресурсів. На тлі цього відбувався розподіл благ для особистого користування в так званому живої черги (або по талонах).

В цілому, ідея планування економіки є цілком розумною, але в межах одного підприємства або, приміром, ферми. Якщо ж мова йде про планування в масштабах країни, то це призводить до спотворення об`єктивних законів економіки. Доцільним воно може бути тільки в періоди надзвичайних ситуацій (Війн, революцій, стихійних лих і т.д.).

Зрештою соціалізм (командна економічна система) обернувся розчаруванням, а країнам довелося зайнятися відродженням приватної власності та ринкової системи.

90-ті роки стали підсумковими для СРСР і країн Східної Європи в плані оцінювання того, чого вдалося домогтися за допомогою введення командної економіки. При аналізі виявилося, що ці підсумки були вельми сумними. Більшість виробленої продукції характеризувалося низькою якістю і застарілими конструкціями, тому не користувалося попитом на ринку-тривалість життя громадян і рівень їхнього добробуту був нижчим, ніж у країнах, що вибрали шлях ринкової економіки. Рівень виробничого сектора в цілому також був значно нижче, ніж у Європі, а природа виявилася значно сильніше забруднена.