Марксистська теорія

Карл Маркс, німецький громадський діяч і мислитель, в 19 столітті сформував політичну теорію, що зробила згодом вплив на багато сфер суспільного життя. Соратником його був Енгельс. Марксистська теорія стала основою роботи російського революціонера Леніна.

Ідея була орієнтована на підхід до суспільства як єдиної соціальної системі. Разом з цим аналіз суспільства здійснювався з позиції матеріалізму. Марксистська теорія вказувала на те, що всі політичні явища ґрунтуються не на людській свідомості, а на бутті людей. Кінцева причина і вирішальна рушійна сила подій історії для послідовників вчення представлялася у зміні способів виробництва.

Марксистська економічна теорія дала поштовх до зародження і подальшого розвитку класової політичної ідеї. Класи являли собою якісь "похідні" від виробничої структури суспільства. У зв`язку з цим, їх протистояння становить саму суть політики.

Політична свобода для особистості, в тому ракурсі, що її представляла марксистська теорія, розглядалася як свобода від гноблення і можливість взяти участь в політичному житті соціуму. Послідовники ідеї вважали політику "справою мільйонів", виступаючи за те, щоб народним масам була надана можливість проявляти свої погляди і реалізовувати свою волю. Головна ж роль відводилася робітничому класу. Цей соціальний шар, звільняючись від гніту буржуазії сам, звільняє від нього і весь народ. Таким чином, формуються умови для вільного розвитку кожної особистості.

Проблему політичного і соціальної рівності марксистська теорія також трактує з позиції класів. Між експлуатованими і експлуататорами рівності бути не може. Головним чинником, що сприяє його досягненню, є захоплення політичної влади трудящими. У цьому випадку буде вирішено питання про політичний і соціальній рівності селянства, робітничого класу і трудової інтелігенції.

Теорія марксизму вважає основним політичним питанням питання про владу, головним чином, державної. Наявність державної влади дозволяє тим чи іншим силам впливати на всі сфери соціального життя, стверджуючи, таким чином, своє панування.

Марксистська теорія грошей розглядає роль золота як товару особливого роду. Золото, зберігаючи свою товарну природу, має вартістю і споживною вартістю. Остання полягає в тому, що воно застосовується в промислових цілях. Вартість золота визначається як показник суспільної праці, витраченої на його видобуток. Беручи на себе функції грошей, золото набуває разом з цим особливі властивості. Таким чином, споживча вартість починає виступати загальною формою, за допомогою якої проявляється вартість інших товарів. Конкретна праця, укладений в грошах, може розглядатися як загальне вираження абстрактної праці людини.

Фінанси вважаються незалежної, самостійної мінової вартістю. Розвиваючись, товарний обіг сприяє формуванню нових грошових функцій, нових форм самих грошей. Формуються в процесі товарообігу функції (засіб платежу, скарб, засіб обігу, вартісна міра та інше) утворюють в деякому роді ступені в освіті самостійної вартості.

Крізь всю теорію марксизму проходить ідея про класових, політичних інтересах. У них відображено все те, що може сприяти зміцненню положення того чи іншого суб`єкта (нації, партії, класу) в суспільстві. При цьому в політичній сфері важливе значення надається фактом усвідомлення суб`єктом власного політичного інтересу, а також здатності побачити справжні інтереси інших учасників.