Двадцятирічна трагедія: осетино-інгушського конфлікту

Осетино-інгушського конфлікту ведуть два маленькі народу, які живуть пліч-о-пліч на одній території вже багато століть. Загострена фаза протистояння почалася в 1992 році, але озброєні зіткнення відбувалися тільки п`ять днів - з тридцять першого жовтня по 4 листопада того ж року.

Передумови

Головним "Яблуком розбрату" став Приміський район, на території якого в різний час жили алани, потім інгуші.

Під час сталінських репресій інгушів і Чеченов депортували в Казахстан і Сибір, а вивільнену землю включили до складу Північної Осетії і заселили осетинами.

Через п`ятнадцять років після трагічних подій було прийнято рішення про реабілітацію і повернення чеченців і інгушів на рідні території, і ті почали знову займати свої села. Але осетини не були готові віддати землі, на яких вже встигли обжитися. Тому Приміський район залишили в складі Північної Осетії, а натомість Чечено-Інгушська АРСР отримала кілька інших територій.

Влітку 1992 року в складі РФ утворилася Ингушская республіка, але її кордони не були чітко визначені, і Приміський район залишився в зоні інтересів осетинів і інгушів. На тлі цієї складної ситуації був спровокований збройний конфлікт.

Початок військових дій

30 жовтня 1992 почався обстріл інгушських сіл Приміського району, щоб інгуші назавжди залишили ці землі. У ніч з 30 на 31 жовтня стався конфлікт між військовими формуваннями ворогуючих республік, а першого листопада на територію були введені російські війська. Тоді ж організували Надзвичайний комітет порятунку інгушського населення, завданням якого була евакуація людей із зони військових дій. Після того як російські війська розвели протиборчі сторони, осетини почали захоплення в заручники і вбивства інгушів. Практично всі інгушське населення було змушене залишити свої будинки і бігти на територію Інгушетії.

Наслідки

Осетино-інгушського конфлікту став причиною безлічі смертей, загинуло більше 600 осіб, майже 1000 отримали поранення, багато людей пропали без вісті. Було знищено тринадцять інгушських сіл Приміського району, де і відбувалися військові дії. Більше дев`яноста відсотків культурно-історичних цінностей на цій території були втрачені назавжди.

В результаті конфлікту близько тридцяти тисяч інгушів було депортовано з Осетії. При цьому багато хто вмирав під час тривалого переходу через кордон.

Будь-які значні події в Інгушетії або в Осетії після цього не відбувалися, і зараз конфлікт прийняв затяжний характер.

Подальший розвиток подій

Активні дії, що склали осетино-інгушського конфлікту, відбулися більше двадцяти років тому, але за цей час їх наслідки так і не були до кінця ліквідовані. Обидві сторони неодноразово укладали різні угоди, які, однак, не просували дозвіл причин конфлікту. Так, Інгушетія вимагає повернення Приміського району до її складу і стверджує, що Осетія затримує процес переселення. А та, в свою чергу, вказує, що кількість біженців-інгушів завищено, до того ж в районі ще немає потрібної морально-психологічної обстановки для спільного проживання двох народів.

Спроби врегулювати конфлікт

У 2004 році Путін підписав указ, за яким обов`язки по переселенню біженців покладалися на його представництво в Південному Федеральному окрузі.

У 2005 році Інгушетія виявилася єдиним російським регіоном, у якого не були визначені адміністративні кордони. Відповідно до одного із законів, вони повинні визначатися з урахуванням відторгнутих земель, що перебувають у складі Осетії. По іншому ж закону, зміна меж територій може відбуватися тільки за обопільною згодою сторін, досягти якого не вдавалося. Пізніше в цьому ж році був складений стратегічний план, який повинен завершити осетино-інгушського конфлікту. У цьому плані докладно описуються терміни повернення інгушів, місця, в яких вони повинні були бути розселені, і безліч інших деталей. Однак Дзасохов, президент Осетії, відмовився підписати цей документ.

Таким чином, конфлікт в Осетії, що почалася через невеликої ділянки землі, триває ось уже два десятиліття, і поки що немає реального способу його закінчити.