Грузино-осетинський конфлікт

Грузино-осетинський конфлікт своїм корінням сягає в двадцяті роки минулого століття, в ті часи, коли Південна Осетія насильно була включена до складу Грузії. Протистояння назрівало, і коли-небудь воно повинно було перерости в великомасштабне дію.

І це навіть незважаючи на те, що в 1922 році ВЦВК своїм декретом постановив створити в цій республіці автономію, яка, однак, на думку істориків, мала номінальний характер. Керівництво Грузії проводило політику асиміляції: змушувало корінне населення міняти національність у паспорті, з`являлися нові географічні назви і т.д.

Загострився грузино-осетинський конфлікт в 1989 році, коли Рада народних депутатів, скликаний тоді ще в Південно-Осетинської області, прийняв постанову про перетворення її в автономну республіку, яка, тим не менш, залишалася у складі Грузії. У місті Цхінвалі почалися численні мітинги, які вимагали від офіційного Тбілісі скасування даного рішення. Почалися збройні зіткнення, в результаті яких були людські жертви.

Грузино-осетинський конфлікт підігрівався ще й тим, що Грузія вибрала незалежний від СРСР шлях, а її автономія вирішила залишитися в складі Союзу. Ситуація розпалювалися і через націоналістичних гасел лідерів грузинського руху.

Активна фаза протиріч припадає на початок дев`яностих років, коли починається справжнісіньке збройне протистояння. І вже в травні 1992 року верховна влада автономії приймає Акт, що проголошує про її незалежність.

Будучи за природою типово етнічним, народженим прагненням нацменшини використовувати своє право на самовизначення, осетинський конфлікт у серпні 2008 року переріс у справжню війну. Населенню Грузії довелося дорого заплатити за авантюри своїх політиків з Тбілісі, а корінні жителі автономії майже в точності повторили долю грузин Абхазії.

Грузино-осетинський конфлікт перейшов у вибухонебезпечну фазу після рішення офіційного Тбілісі переглянути баланс сил в Осетії, чому немало сприяла перемога Саакашвілі на виборах. У виступах грузинського президента все частіше стали звучати заклики до возз`єднання Грузії, до необхідності скасування мирних форматів для врегулювання.

Переговори припинилися в 2008-му ...

А вночі 8 серпня грузинська сторона зробила штурм Цхінвалі, обстрілявши з артилерійських знарядь столицю Південної Осетії і прилеглі райони, в результаті чого обірвалися багато людські життя. По грузинській офіційною версією це було відповіддю на порушення режиму перемир`я з боку автономії. Того ж дня до конфлікту приєдналися російські миротворчі війська. Почалася військова операція, метою якої було примус грузинської влади до миру.

Подібну жорстку реакцію з боку Росії не очікували ні грузинська влада, ні західні спостерігачі.

Грузино-осетинський конфлікт 2008 був підготовлений всією логікою попередніх етапів, коли протистояння було «розморожені». Саме цим і пояснюється пряме втручання російських миротворців.

Сьогодні ніхто, ні експерти, ні політики не можуть назвати точну кількість убитих в результаті п`ятиденних військових подій серпня дві тисячі восьмого року.

П`ять цих днів перетворилися на катастрофу і для самого Тбілісі. Проект «єдина Грузія» практично остаточно провалився. А нові витки насильства з його боку унеможливили інтегрування на мирній основі.

За останні 17 років бачив три війни Цхінвалі навряд чи буде серйозно сприймати будь-які пропозиції з Тбілісі. Крім того, країна, що пережила «революцію троянд», і сама отримала «подарунок» - близько двадцяти тисяч біженців.