Гілка релігієзнавства - соціологія релігії

Релігія і наука співіснують вже протягом тривалого часу. Їхні взаємини не можна назвати легкими, адже наука по своїй суті протестує проти релігійних вірувань в божественну сутність, доводячи перевагу природи. Наука пояснює все явища з точки зору процесів, що піддаються аналізу, що розкриває його з хімічної, фізичної та інших точок зору. Існує чимало робіт на тему «Наука і Релігія». Твір на подібну тему розкривалося сучасними і більш давніми історичними та науковими діячами.

Релігія піддавалася аналізу з найдавніших часів, однак, аналіз був лише філософським, що ні позбавляло теологію права на життя. Лише з ХІХ століття починає з`являтися науковий підхід до поняттю Наука і Релігія. Історія взаємин цих двох важливих складових людського життя складна. Не можна не усвідомлювати їх важливість. Філософський підхід до вивчення релігії передбачає розгляд духовної сторони питання, в якій найбільш важливо значення мають поняття про місце людини на Землі, боротьба духовного і матеріального та інше. Науковий же підхід передбачає розгляд релігії з точки зору її важливості в суспільному житті, її цінності вплив на людське мислення та інші.

Наука і релігія - твір, який не може бути розкрито без глибокого усвідомлення достоїнств і недоліків кожного учасника. Тільки глибоко розуміє суть питання людина усвідомлює, що і те, і інше відіграє величезну роль у формуванні нормального сучасного суспільства з багатим культурним і духовним спадком. Наука вивчає релігію за допомогою різних методів, серед яких особливо виділяють історичний, етнографічний і антропологічний методи.

В результаті наукових пошуків, з`явилося таке поняття як соціологія релігії, яке надалі переросло в окрему частину соціології. Цікаво, що її основи були закладені саме в філософії. Вичленовуванням цієї науки стали займатися вчені уми світової популярності - О.Конт, М. Вебер і Е. Дюркгейм. За допомогою соціології вони намагалися вирішити суспільні проблеми, однією з яких була релігія. Її спробували пояснити, використовуючи різні наукові підходи.

Соціологія релігії - область, якій дуже довго займався першозасновник соціології О. Конт. Він виділяв три стадії розвитку суспільства:
1) теологічну (всі явища пояснюються божественним провидінням, що дозволяє використовувати церкву в якості основного інституту влади),
2) метафізичну (спроба переходу від віри в надприродне до абстрактних сутностей і причин),
3) наукову (замінює релігійні інститути, об`єднуючи суспільство і стаючи головним регулятором порядку).

О. Конт намагався вирішити за допомогою релігії проблеми соціальної спрямованості, не займаючись при цьому її науковим дослідженням. Вебер і Дюркгейм реалізували саме науковий підхід, за допомогою якого соціологія релігії стала самостійною гілкою релігієзнавства.

М. Вебер в совеем вивченні релігії не походить з її історичного походження. Для нього єдине питання - вплив релігії на життя суспільства і формування його поведінки, виключаючи вирішення проблеми хибності й істинності релігії. У своїх наукових роботах Вебер вказує на взаємний вплив суспільства і релігії.

Принципово інший стала соціологія релігії в трактуванні Е. Дюркгейма. Для нього релігія - соціальний факт, до якого можуть бути застосовані стандартні методи оцінки та методології. Для нього релігія - соціальний інститут, що виник природним чином для вирішення певний соціальних потреб.

Таким чином відбувалося формування уявлень про те, що таке наука і релігія. Історія взаємин переплітається дуже тісно, пояснюючи поведінку суспільства на різних стадіях його розвитку. На сьогоднішній день не можна уявити відсутність одного з цих інститутів, оскільки кожен з них виконує вкрай важливі суспільні функції, забезпечуючи духовний і культурний розвиток людства.