Епоха застою

Зміна керівництва в 1964 дала можливість пом`якшити ті перегини, які були властиві політиці Хрущова. Настав період помірної політики, що тривав майже двадцять років, який отримав назву «епоха застою Брежнєва».

Політика нового керівника була витримана в колишньому руслі "демобілізаційні програми", в якій основний упор робився на зрушення в бік терпимості і збільшення добробуту країни.

Однак генеральна державна доктрина лібералізації господарства вироблена була. У 1965 р була ініційована і розпочато реформу в економічній і соціальній сфері, упор був зроблений на товарно-грошові відносини, а в якості критеріїв ефективності діяльності підприємств розглядалася прибуток. Це означало відмову від принципових положень ведення Радянського господарства, сформульованих Сталіним. Але господарська система не відреагувала на нововведення так, як очікувалося. Орієнтація на прибуток викликала зростання цін, тому щоб уникнути краху економіки було вирішено тимчасово відмовитися від даної лінії розвитку.

Господарство СРСР, втім, в цей період розвивалося досить швидкими темпами. Основні показники життя людей і країни в цілому покращилися. Епоха застою - час масштабного дорожнього і житлового будівництва. Повсякденний побут людей в місті вийшов на сучасний рівень, а в селі - суттєво покращився.

Були створені єдині транспортні та енергетичні системи, побудовані великі птахофабрики, які вирішили проблему білка в раціоні харчування, поліпшено стан грунтів (вапнування і іригація), здійснені великі лісопосадки. Держапарат і господарство були насичені кваліфікованими кадрами, демографічна обстановка стала стабільною (намітився постійний приріст населення). Епоха застою стала для СРСР часом, коли він перетворився на самодостатню країну, яка змогла надовго забезпечити себе всіма основними ресурсами.

З метою надійного забезпечення повноцінного харчування всіх громадян в 1982 році була прийнята "Продовольча програма", яка добре виконувалася за реальними показниками.

У 1977 році була прийнята нова Конституція, що проголосила Радянська держава загальнонародним. Диктатура пролетаріату офіційно закінчилася. Конституція закріпила за Верховною Радою СРСР право називатися найвищим органом влади. Були введені нові види цивільних прав: на житло і охорону здоров`я. Також у документі закріплювалося, що правосуддя в країні може здійснюватися тільки судом.

Саме епоха застою зробила СРСР союзним федеративною державою (Як офіційно було прописано в документах). За союзними республіками зберігалося право вільного виходу з федерації. Тим не менше, поняття "радянський народ" продовжувало існувати в офіційній мові.

1965-1985 роки - це період благополуччя в історії СРСР, справжня «епоха застою» - час, коли, незважаючи на ряд існуючих негараздів і незначних проблем, життя відрізнялася спокоєм і впевненістю у майбутньому. Однак радянський лад повільно реагував на виклики сучасності, слабо відповідав новим потребам міського населення. Ближче до середини 80-х чітко позначився розрив між радянським ладом життя і новим соціальним типом, який став об`єктивною причиною наростаючого невдоволення.

Одночасно назрівало загальне відчуття неблагополуччя. Явними симптомами цього стало поширення алкоголізму, бродяжництва, дрібна корупція, чиновницьке свавілля. Інтелігенція поступово переходила на антирадянські позиції (дисиденти).

Переживало кризу і планове господарювання. Економіка СРСР потребувала використанні стихійного регулятора, яким був вільний ринок.

Система держави перестала бути цілісною, вона стала розпадатися на ряд підсистем (ведомственность). Це вело і до поділу народу на групи і корпорації. Держава поступово ставало все менше радянським. Застій у СРСР мав бути змінений на новий порядок.