Закон спадної віддачі

Закон спадної віддачі вступає у взаємодію з іншим економічним принципом - зростання поставлений витрат. Він визначає те, як будуть співвідноситися між собою витрати виробничих факторів, ресурсів і випуск товарів, послуг. Перш за все, враховується, як збільшення витрат вплине на кількість продукції, яка виготовляється. І це за умови, що інші фактори залишаться незмінними.

Це добре видно на наступному прикладі. Чотириста одиниць якоїсь продукції виробляються із застосуванням декількох факторів, що діють в комплексі. Кількість працівників спочатку дорівнювало двомстам. Можна простежити, до чого призведе поступове нарощування цього фактора (не змінюючи інші), шляхом збільшення кожен раз числа співробітників на двадцять чоловік. Стане зрозуміло, що збільшення ресурсу не сприяє зростанню випуску продукції, а значить і доходу, а, навпаки, уповільнює його темп. Продуктивність робочої сили, її результативність поводиться точно також - падає. Саме так працює закон спадної віддачі.

Причина такого ефекту цілком очевидна. Завжди має зберігатися співвідношення між ресурсами виробництва, так як вони добре «працюють» тільки в комплексі. Як правило, спочатку всі фактори між собою узгоджені. Природно, що коли один з них збільшується, а інші залишаються фіксованими, виникає диспропорція. А в таких умовах, коли збільшення робочої сили не відповідають інші ресурси (наприклад, достатня кількість обладнання, площі і т. П.), Не може бути й мови про повну прибутку.

У загальних рисах закон спадної віддачі має наступне формулювання: «Зростання випуску якогось виду продукції за рахунок збільшення одного фактора при фіксованих інших поступово падає».

Є одна особливість, на якій раніше уваги не акцентувалася. Зростання випуску товару падає не моментально після того, як збільшили один фактор. Спочатку, якщо сильно не порушується співвідношення ресурсів, може навіть відбуватися підвищення продуктивності. Але це триває недовго. Починаючи з певного обсягу випуску товару, диспропорції порушуються, і закон спадної продуктивності набуває чинності. Якщо подивитися загальну картину, то цей процес виглядає наступним чином: віддача одного виду ресурсу завжди залежить від його витрат або кількості. І це за умови, що інші фактори залишаться незмінними.

Існують такі показники, як середня і гранична віддача. Остання показує, як співвідносяться між собою зростання випуску продукції і збільшення ресурсу. Середня ж визначає як обсяг товару, який справили, співвідноситься з витратами, які цей випуск зумовили.

А це означає, що закон спадної віддачі увійде в силу тільки тоді, коли витрати досягнуть такої величини, яка буде відповідати найбільш раціональному поєднанню факторів. Що ж станеться, якщо витрати трохи підвищити? У такому випадку середня віддача зрівняється з граничною і досягне свого максимуму.

Розглядаючи закон спадної граничної віддачі, не можна уникнути оперування з таким поняттям, як «граничні (маржинальні) величини». Їх ще називають відносними приростами. Маржинальне значення показника в економіці - це його збільшення, обумовлене зміною фактора, що впливає на нього, на одну лише одиницю. Тобто граничний продукт - це зростання його виробництва за рахунок того, що використовується ще одна одиниця чинника, що впливає на випуск. У нашому випадку - додаткового ресурсу.

Отже, закон спадної віддачі говорить про те, що збільшуючи використання одного фактора, щоб підвищити результат, потрібно не забувати, що ефект залежить і від співвідношення того ресурсу, який залучається до оборот, з іншими, а не тільки від його величини.