Хто така альфа-самка і які її основні ознаки?

Поняття «альфа-особина», «альфа-самець» і «альфа-самка» ввели в ужиток етологи - вчені, які займаються вивченням поведінки стайнях тварин. Вперше на предмет ієрархічної структури всередині співтовариства тварин одного виду була перевірена куряча зграя. Вчені виявили (хоча селяни це знали задовго до них), що в курнику панує жорстка соціальна ієрархія, де кожен член має свій «біосоціальний ранг». Крім цього терміна, в повсякденний та ненауковий побут увійшло й інше модне вираз - «порядок клювання». Термін же «альфа-особина» ввів Девід Л. Мех, який вивчав поведінку вовків всередині зграї.

Вчені виявили, що те, ким стане тварина - «альфа», «бета», «гамою» або «омегою», закладено ще з народження і залежить від певного набору гормонів. Досвідчені кінологи радять тим, хто хоче вибрати собаку з бійцівськими якостями, голосно позвенеть ключами перед виводком щенят: хто не злякається, а заричить і кинеться на ключі, той і альфа-особину. Спостереження за вовчою зграєю показали, що альфа-самці містять гарем з декількох «престижних» сук. При розділі видобутку альфа-самець першим бере найбільш ласі шматки і пригощає ними своїх самок. Потім підходять бета-, а потім гамма-особини, омега-особинам ж дістаються недоїдки. Але нерідкі випадки, коли в зграї домінує альфа-самка. Хто ж це така?

Помилковим буде екстраполювати на неї видимі якості альфа-самця. У такий самки немає гарему з самців або безладних статевих зносин. Та їй цього і не потрібно. Альфа-особина - це, насамперед, лідер, що володіє владою і авторитетом у своїй спільноті. Головною ознакою тварини-ватажка є не кількість статевих зносин, а певний статус. У самців (так уже розпорядилася матінка-природа) головне - кинути своє сім`я в якомога більшу кількість материнських утроб, і таким чином передати свій набір генів. Тому самець біологічно завжди намагається обзавестися гаремом, тільки от виходить це не у всіх, а лише у альфа-самців. Самкам ж цікаво не кількість, а якість: вибрати якомога більш оптимальний генотип, який передасться її дітям. Тому альфа-самка сама вибирає самця. Це не обов`язково альфа-самець, але він - її вибір.

Помилковим буде думати, що альфою є найкрасивіша (у розумінні самців) особа жіночої статі. Навпаки, зовнішня привабливість - це ознака фертильності. Бета- і гамма-особини користуються красою, щоб затесатися в гарем лідера, альфа-самця, і, досягнувши бажаного, спочивають на лаврах: більшого їм і не потрібно. Альфа-самка не з таких. Вона не задовольняється роллю улюблениці, якої дістаються крихти милості її пана - вона сама прагне бути пані.

Неправильно думати також, що альфа-самка - це саме склочна й голосиста тварина в зграї. Нервове, істеричну поведінку є, скоріше, ознакою внутрішньої невпевненості, бажанням підвищити свій невисокий від природи статус шляхом «наїздів» і приниження ще більш слабких. Так поводяться гамма-особини, відіграючись на безмовних ізгоїв-Омега. Альфа-самку легко впізнати за впевненій манері триматися і добродушному виразу обличчя. Вона виглядає спокійною навіть у найбезглуздіших ситуаціях і доглянутою, навіть якщо зграя переживає не найкращі дні.

Чи можна переносити визначення «альфа-особина» на людську спільноту? З одного боку, всі ми вийшли з тваринного світу, і певний набір хромосом, що відповідає за лідерські якості, в нас теж присутня. З іншого боку, ієрархічні структури людського суспільства набагато складніше, ніж у тваринному стаді. Кожна людина грає різні ролі в різних мікросообщества - в сім`ї, на роботі, в колі друзів, у клубі за інтересами. У повсякденній мові вкоренилося назву «альфа-самець», що застосовується для мачо, підкорювача жіночих сердець. Однак самка людини, будучи «альфою», не потребує чоловіках, щоб завоювати собі соціальний статус - вона його досягає розумом, напористістю, набуваючи власний авторитет.