Рівновага споживача - теорія і практика

Кожна людина, у міру дорослішання, проходить соціальну адаптацію, вливаючись в різного роду соціальні, економічні та інші відносини. З певного віку він може відвідувати магазини, торгові точки, стаючи безпосереднім покупцем, споживачем того чи іншого товару. Чим старша людина стає, тим ширше асортимент продукції, яку він може теоретично придбати. І чим вище і стабільніше його матеріальне становище, чим різноманітніше його запити і потреби, тим ширший його купівельні можливості. У зв`язку з цим в економічних науках використовується такий термін, як рівновага споживача.

Що входить в це поняття? Згідно з правилом, рівновага споживача - свого роду точка максимальної корисності придбаного ним товару. Наприклад, людина отримує такий-то дохід, виражений в певній грошовій сумі. Частина цієї суми він може витратити на покупку якоїсь речі, припустимо, костюма. Костюм йому потрібен конкретного розміру, визначеного фасону, забарвлення, фірми виробника. Ціна речі фіксована - споживач не може витратити на покупку більше того, що виділив з наявних коштів. І рівновагу споживача це такий момент, коли з різноманіття товару він знайде саме той, який відповідатиме всім його потребам, задовольнить і за ціною, і за якістю матеріалу, пошиття, тому, як річ буде сидіти на ньому, як легко він зможе забрати її з магазину і т.д. Тобто, коли споживач розуміє: саме ця річ - те, що йому потрібно, коли йому потрібно і за скільки йому потрібно. Купуючи даний товар, він буде переживати ефект задоволення від того, як і на що витрачав свої кошти, витратив свій дохід.

Рівновага споживача можна виразити дробовим рівнянням, де в чисельнику буде стояти змінна MU, що позначає граничну корисність будь-яких товарів, а в знаменнику змінна P, що позначає їх ціну. І тоді MU1 буде ставитися до P1 як MU2 - до P2 і так енну кількість разів.

Природно, що умови рівноваги споживача повинні мати деякі передумови:

1. необхідно, щоб товар або блага, які людина набуває, відповідали можливостям його бюджету, тобто знаходилися на так званій бюджетної лінії;
2. щоб на ринку товарів і послуг, матеріальних та інших благ, у споживача була можливість знайти, підібрати найоптимальніше поєднання шуканого.

Термін рівновагу споживача сполучається з ще одним поняттям - кривої байдужості. Під нею розуміються ті товари, послуги і т.д., які або взагалі недоступні того чи іншого споживачеві, або не відповідають окремим його вимогам, а тому викликають лише частковий інтерес, або не викликають ніякого взагалі. Або ж вона може показати, що людина хотіла б придбати, якби його бюджет відповідав цим потребам. І якщо перевести ці відносини в графік функції, то обидві лінії, тобто крива байдужості та бюджетна, дадуть точну картину того, як можна покупцеві максимально отримати користь і задоволення від придбаного товару і т.д. в обмежених рамках його бюджету. Конкретно це розуміється так: є у людини дохід, з нього планується бюджет - сімейний чи, на місяць або тиждень - по ситуації. В рамках бюджету купуються речі, нехай дві або два блага, різних. Економістам-плановикам, працюючим в системі ринкових відносин, важливо прорахувати ситуацію, при якому розкладі споживач отримає максимальну корисність від цих придбаних благ при своєму бюджеті.

Навіщо це потрібно? По-перше, щоб правильно систематизувати класи та розряди покупців по їх потребам і матеріальним можливостям. По-друге, щоб заповнити ринок затребуваними на даний момент товарами і прогнозувати можливі майбутні потреби. І, нарешті, щоб вести правильну цінову політику, при якій і продукція буде розкуповуватися, і фірми-виробники, посередники і т.д. не залишаться в програші