Давньоруська культура, витоки її виникнення та шляхи розвитку

Слов`яни - це величезна група народів, що займає великі території в Європі та Азії. До них відносяться поляки, чехи, болгари, серби, хорвати, росіяни, українці, білоруси та інші. У кожної з цих етнічних груп своя історія і своя культура. У даній статті мова піде про культуру східних слов`ян, росіян, білорусів та українців.

Давньоруська держава почала формуватися з другої половини 9 століття. Це були неординарні і складні роки. Слов`яни, що наслідувала релігію, побут і звичаї своїх предків, жили в гармонії з природою, поклонялися богам природи і явищ, таким як бог Сонця Даждь-бог, бог Грому і Блискавки Перун, бог вітру Стрибог і іншим. Жили люди просто, займалися в основному землеробством, скотарством, а в лісових зонах полюванням і збиранням. Для захисту від ворога і для більш успішного ведення своєї діяльності вони створювали розрізнені громади, всі важливі справи в яких вирішував рада старійшин або віче.

Для створення будь-яких будівель люди, особливо ті, хто жив у лісовій смузі, використовували дерево. Треба сказати, що майстерний і талановитий російський народ створював унікальні по художньому задуму деталі дерев`яних будинків, різьблені наличники, схожі на тонкі мережива, прикрашав мудрими візерунками ковзани дахів, віконниці. Сюжети бралися з російського епосу або тісно перепліталися з уявленнями людей про природу і природні явища. Культура слов`ян включала в себе усні розповіді, легенди і билини, що передавалися з вуст у вуста. Часто їх співали спеціальні співаки-гуслярі або оповідачі, оповідала співуче. Писемності, за одними джерелами, у слов`ян не було, існувало тільки вузликове письмо. Але інші джерела стверджують, що писемність все ж була. Ґрунтувалася вона на давньогрецькому алфавіті, і саме на ньому була записана знаменита Велесова книга. Суперечка про справжність цього культурного пам`ятника не вщухає досі, але як би там не було, книга існувала. Цікаві також релігійні обряди слов`ян, що включають і співи, і хороводи, і різні жертвопринесення своїм богам, аж до людських. Ось такий фундамент мала під собою давньоруська культура.

До другої половини 9 століття в житті слов`ян почали проходити кардинальні зміни. Смерть князя Святослава послужила початком боротьби за владу між його синами. Олег гине від руки рідного брата Ярополка, якого, в свою чергу, вбиває незаконнонароджений Володимир. Ставши єдиновладним правителем, він прагне завоювати любов народу і припинити міжусобиці, зміцнивши тим самим давньоруська держава. Виховувався на догмах язичництва, Володимир спершу свято слід цієї релігії, зводить на київському капище цілий пантеон звичних і шанованих з дитинства богів, навіть узаконює людські жертвоприношення.

Така політика абсолютно не влаштовує сильну на ті часи Візантію, яка вже давно покінчила з перворідства богами і перейшла до християнства. Володимиру, щоб надалі його держава процвітала, як повітря необхідна співпраця зі своїм могутнім сусідом. Під натиском обставин князь відрікається від віри предків і приймає християнство. Цей етап став переломним. Культура давньоруської держави, отримавши свіжий подих нової, досі незнайомій культури, починає змінюватися і перетворюватися.

Зміни торкнулися абсолютно всі сфери. У християнстві богослужіння під відкритим небом не відбуваються, для цього зводяться храми. У храмах завжди присутній живопис. Для ведення церковних служб потрібні різні церковні книги. Все це вимагало нових знань і нових технологій. Давньоруська культура почала розвиватися відразу за багатьма напрямками. У містах приступили до будівництва храмів. Деякі з них зводилися по-старому, з дерева, але під керівництвом грецьких майстрів російські зодчі вчаться мистецтву зводити будівлі з каменю. Яскравим прикладом тому є Десятинна церква і Софійський собор у Києві, Софійський собор в Новгороді, Троїцький в Пскові і багато інших. Освоюється мистецтво іконопису, мозаїки та фрескового розпису. Сюжети в основному бралися з церковних писань. Також зображувалися князі і важливі події в житті народаа. Одночасно із зведенням кам`яних храмів стало розвиватися будівництво з каменю стін, палаців і будинків знаті. Тепер унікальні візерунки і різьблення виконувалися по каменю, але були так само вправні і надзвичайно красиві, як до цього по дереву.

Для несення служби в нових храмах і для величезної просвітницької роботи, яка велася серед населення, довгі роки в душі залишався язичниками, були необхідні кадри. Тому швидкими темпами почалося будівництво монастирів. Давньоруська культура своїм розвитком багато в чому зобов`язана монахам, що вважався на ті часи самої освіченої прошарком суспільства. Перші ченці прибували все з тієї ж Греції. Але місцеві богослови швидко переймали знання і незабаром самі несли боже слово в народ. Найвідомішими з них є київський Іларіон, новгородський Лука Жидята, Печерський Феодосій, а також монах Нестор, який написав свою «Повість временних літ», Никон та інші.

Одночасно з архітектурою і богослов`ям розвивалися писемність і книгодрукування. Деякі дослідники вважають, що писемність на Русі з`явилася з утвердженням християнства, коли два брати, Кирило і мифодий, які прибули з Салонік, створили абетку, на якій писалися перші церковні книги. Інші дослідники дотримуються думки, що їх кирилиця - це всього лише вдосконалена глаголиця, що існувала до появи християнства. Доказом тому є знайдена в Преславі напис глаголицею, що датується 893 роком, в той час як хрещення Володимира відбулося лише в 988 році. Тим не менш, з кінця 9 століття на російську мову перекладається багато грецьких книг, єврейські та сирійські тексти, наприклад, «Олександрія» про Олександра Македонського, хроніки Амартола і Синкелла, «Естер», багато інших. Давньоруська культура багата і вітчизняними унікальними літературними творами. Одним з найвідоміших є «Слово о полку Ігоревім», а також «Житіє Бориса і Гліба», «Києво-Печерський патерик», «Ходіння» Данила ігумена та інші. Так, разом з церковними книгами, з`являються життєпису князів і воєначальників, розповіді про славних і безславних походах, записуються билини і міфи.

Крім літератури, зодчества і церковного живопису, новий напрям у розвитку отримали всі ремесла. Ювеліри створюють унікальні за красою та складності прикраси, гончарі посуд, яку прикрашають цікавими орнаментами, розвивається російський фольклор.

Відмінною рисою культури Русі є те, що, почерпнув нові знання і нові форми в мистецтві, російський народ, не відступив від своїх традицій, тим самим вносячи і в зодчество, і в розпис, і в музику, і в усі ремесла свій неповторний колорит.