Давньоруська мистецтво (живопис, іконопис, архітектура)

Давньоруська мистецтво в основному сформувалося й одержало подальший розвиток після хрещення Русі. Саме після цієї важливої події відбулися кардинальні зміни в політичному житті країни, а також в мистецтві.

Прихід нової віри - християнства вніс у мистецтво середніх віків традиції неповторною і піднесеною античної грецької культури. Наприклад, стали будуватися перші кам`яні храми. Одним з таких будов є зведена в Києві Десятинна церква, яка вражає сучасників своїми вишуканими формами і прекрасним внутрішнім оздобленням. Фрески, виконані із смальти, мозаїки, дивовижної краси іконостас і сюжетні біблійні мініатюри викликають захоплення вже не одне століття.

Давньоруська мистецтво X-XIII століть являло собою симбіоз східнослов`янської культури скіфів і сарматів. Також воно є втіленням давніх традицій та архітектури прекрасної Візантії і близьких по духу балканських країн.

Мистецтво середньовіччя характеризується і тим, що в ньому завжди присутня богословська тема. Архітекторам і художникам того часу слід було дотримуватися вказівок церковних канонів, які відповідали вищим християнським принципам. У них давалися пояснення, як слід зображати ті чи інші предмети. Строгість і навіть деякий аскетизм простежувався в архітектурі в той період часу. Це чітко зазначається, насамперед, у формах архітектури.

Давньоруська мистецтво і його основні тенденції яскраво простежуються у фресках Софії Київської. Це справжнісінька класична система розпису храму середньовіччя, яка збереглася до наших часів. Наприклад, у храмі на мозаїці зображена Богоматір Оранта, а також є великі фрески із сюжетом з праведного життя Христа, апостолів, мучеників і проповідників.

Не менш унікальний зберігся до наших днів портрет Ярослава Мудрого, його сім`ї та епізоди придворного життя, в яких давньоруське мистецтво і його характерні риси зафіксовані найбільш яскраво. Пам`ятник архітектури, виконаний в мозаїчній техніці, який датується 1046 роком, в первозданному вигляді дійшов до нас у тій же Святої Софії в Києві.

Російські майстри вправно володіли фресковим живописом і мозаїкою. Мало хто знає, що італійське слово «фреска» перекладається як «сирий». Живопис цього стилю виконувалась за ще сирий стіні фарбами і широко використовувалася при оздобленні храмів. Образотворче мистецтво в середні віки досягло своїх вершин.

Для Русі завжди була характерна білокам`яна різьба, вона стала примітною, особливою рисою давньоруського зодчества. Нею прикрашали не тільки собори, але і палаци знаті. Великою популярністю користувалася різьблення по каменю і дереву, вона також ставилися до художніх ремесел.

Давньоруські ювеліри славилися авторським почерком і були неперевершеними майстрами срібних і золотих прикрас. Наприклад, відомий старовинний оклад - шедевр з натуральної шкіри, прикрашений дорогоцінними каменями - «Остромирове Євангеліє».

Русь славилася своєю школою іконопису. Слово «ікона» дослівно перекладається з грецької мови як «образ». Найбільш часто на них зображувався лик Христа і Богоматері, а також святих. Це зазвичай були ретельно виписані, строгі особи, з подовженим овалом особи і прямим носом і, як правило, з великими відкритими очима. Архіви Києво-Печерської Лаври зберегли ім`я відомого іконописця XII століття, монаха Алімпія. Він належав до школи грецьких майстрів, ікони писав в строго регламентованої манері, але в них все одно проглядалися елементи особистої майстерності і таланту неперевершеного майстра.

Відомі кращі традиції Володимиро-Суздальської школи іконної живопису, яку продовжили послідовники написання ікон. Ними стали наступні майстерні: Московська, Ярославська, Костромська, Ростовська, Суздальська. Саме тут на світ з`являлися дивовижної краси ікони, наприклад, «Ангел Золоті Влас» «Деісус» з московського Успенського собору, ікона Дмитра Солунського, Георгія, «Спас Нерукотворний» та багато інших.

Образотворче мистецтво покликане служити людям і давати можливість багатьом поколінням відчути себе причетними до історії та культури нашої великої Батьківщини.