Суфікси дієприкметників: зрозуміло про складне
Що таке причастя? Існує дві точки зору. Представники першої впевнені, що це самостійна частина мови. Другі вважають, що це особлива, спеціальна форма дієслова. Однак і ті, й інші, згодні, що воно позначає ознаку предмета за дією і утворюється від дієслова. «Пізнати» ці слова в тексті допоможуть суфікси дієприкметників.
Причастя унікальне тим, що воно поєднує ознаки дієслова (час, вид, зворотність-невороття) і прикметника (здатність змінюватися по числах, родах і відмінках). Наприклад, у словосполученні "умиває малюк" причастя стоїть у формі теперішнього часу, несовершен. виду, чоловічого роду, именит. відмінка, единствен. числа і є поворотним.
Є у дієприкметників і власні, притаманні лише їм ознаки: вони можуть дійсними або пасивні. (Вмивалися - той, хто вмивається, умитий - той, кого хтось умив). Дійсне - діє самостійно (пише, що заспівав, що б`є). Пасивні випробовують дію на собі (написаний, заспівати, побитий).
Саме тому, що ці слова «зовні» нагадують прикметник, правопис закінчень дієприкметників визначається тими ж правилами, що й у прикметників: вони перевіряються питанням. Приклад: дівчинка (яка?) Співаюча, умитая- хлопчика (якого?) Прийшов, вмитого.
Визначити, дійсним або пасивні причастям є дана форма, допоможуть суфікси дієприкметників. Знаючи їх, легко визначити не тільки, яким саме є причастя, але і як правильно воно пишеться.
Суфікси пасивні дієприкметники: -ем-, Ом-, -ім-, -т-, НН, -енн-. Якщо слово утворилося від дієслова, що відноситься до першого дієвідміні, то в причастиях (тільки настоящ. Часу!) Буде писатися -ем- або -ом-. Приклади: несомих (нести), ведений (вести), хитається (коливати).
Суфікси дійсних дієприкметників, що стоять в теперішньому часі, також залежать від дієвідміни дієслова. Від дієслів першої дієвідміни утворюються дієприкметники з суфіксами -ущ-, -ющ-, а від дієслів другого - з -ащ-, -ящ-.
Приклади: ходити - ходить, фарбувати - фарбувальний, але співати - співаючий, танути - тане.
Суфікси дієприкметників, що стоять в минулому. часу (дійсних): -вш-, -ш-. Перед ними зберігається та сама голосна, яка є в минулій формі дієслова перед л-. Приклади: ходив - ходив, носив - носив, клеїв - клеівшій, сподівався - надеявшийся.
Деякі суфікси дієприкметників залежать від того, який дієслово був їх вихідною формою. Мова йде про слова типу місити-заважати, вішати-важити, котити - качати.
Тут правило таке: від дієслів, які закінчуються на-ить, причастя утворюються за допомогою суфікса -енн-, а від дієслів на -ать- за допомогою НН. Приклади: котити - катівшій, місити - месівшій, важити - важив. Але: заважати - намішано, вішати - навішали, качати - накачаний.
Для того, щоб розібратися в правописі схожих дієприкметників і прикметників, потрібно в першу чергу визначити частину мови.
У словосполученні поранений кулею боєць слово «поранений »- причастя, тому в ньому пишеться НН.
Віддієслівний прикметник поранений (боєць) пишеться з однією -зв-.
Таким чином, якщо захотіти, з цією темою можна без зусиль розібратися.